назад

Право знати: Тимчасові роботи

Суботній випуск щотижневої передачі «Право знати» на Українському радіо.Херсон заступниця директора Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Херсонській області Олена Іпатенко присвятила питанню тимчасових робіт.

Завантажити запис радіоефіру

Статтею 7 Кодексу законів про працю України (далі – КЗПП) визначено, що особливості регулювання праці тимчасових працівників встановлюються законодавством.

На даний час в Україні діє (в частині, що не суперечить законодавству України) Указ Президії Верховної Ради СРСР від 24.09.1974 року № 311-09 «Про умови праці тимчасових робітників і службовців».

Відповідно до пункту 1 вказаного Указу тимчасовими робітниками і службовцями вважаються робітники і службовці,  прийняті на роботу на строк до двох місяців,  а  для заміщення тимчасово  відсутніх працівників,  за якими зберігається їх місце роботи (посада), – до чотирьох місяців.

Спеціального списку тимчасових робіт не існує, як то списку сезонних галузей і робіт. Тобто тимчасових працівників можна приймати на будь-які види робіт, але з обмеженнями, визначеними КЗПП (зокрема, щодо праці неповнолітніх, вагітних жінок, осіб з інвалідністю тощо).

Особливості регулювання праці тимчасових працівників:

  • працівникпри укладенні трудового договору має бути попереджений про тимчасовий характер роботи, що відображається у наказі при прийнятті на роботу;
  • трудовий договір при прийнятті на тимчасові роботи може бути укладено на строк, який не перевищує двохабо чотирьох місяців (для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається їх місце роботи (посада); якщо працівник прийнятий на строк більше, ніж вищевказні два і чотири місяці, то такий працівник не є тимчасовим і з ним укладається строковий трудовий договір (ст. 23 КЗпП). Норми Указу № 311-09 у такому разі не діють. Якщо тимчасовий працівник заміщує сезонного працівника, який захворів, то цей працівник вважаться не сезонним, а тимчасовим;
  • випробувальний термін при прийнятті на роботу тимчасового працівника не встановлюється;
  • тимчасові працівники є повноправними працівниками підприємства й на нихпоширюються всі трудові права й гарантії, передбачені законодавством; на тимчасових працівників розповсюджуються Правила внутрішнього трудового розпорядку та колективний договір на підприємстві;
  • оплата праці тимчасовим працівникам здійснюється за тим же принципом, що і постійним працівникам, тобто відповідно до встановленої на підприємстві системи оплати праці;
  • статтею  66 Закону України «про відпустки»визначено, що тимчасовим працівникам відпустка надається пропорційно до відпрацьованого ними часу або замінюється грошовою компенсацією при звільненні.
  • допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, тимчасовим працівникам надається не більш як за 75 календарних днів протягом календарного року (ст.22 Закону України від 09.1999 р. № 1105 «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»);
  • працівники, які працюють на тимчасових роботах, мають право розірвати трудовий договір, попередивши про це адміністрацію письмово за три дні, а не за два тижні, як постійні працівники;
  • тимчасові працівники після закінчення таких робіт звільняються з підстави закінчення строку трудового договору. День звільнення – останній день роботи на підприємстві або відпустки (якщо працівник вирішить використати відпустку перед звільненням).

 Якщо бажаєте отримати правову консультацію:

  • телефонуйте Єдиного контакт-центру 0 800 213 103 (цілодобово, безкоштовно в межах України);
  • завантажуйте мобільний додаток «Безоплатна правова допомога» (через Play Market та App Store). Додаток дозволяє автоматично зателефонувати на номер 0 800 213 103 та отримати консультацію юриста.