назад

Зміни у правилах надання соціальних послуг

Як відомо, 1 січня 2020 року вступив в дію Закон України «Про соціальні послуги»,  ухвалений рік тому. Документ визначає основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам або сім’ям, які перебувають у складних життєвих обставинах, а ще – дозволяє регулювати надання соціальних послуг незахищеним та соціально вразливим групам населення, що є ключовою функцією не лише держави, але й органів місцевого самоврядування.

Хто може надавати соціальні послуги та в який спосіб, що включає поняття «базові соціальні послуги» та чи передбачена компенсація за догляд, що таке супервізія та для чого був створений Реєстр надавачів та отримувачів соціальних послуг, як отримати соціальні послуги за рахунок державних коштів і куди звертатися.

Якщо вас цікавлять зазначені питання, радимо прослухати або завантажити черговий випуск авторської програми Олени Іпатенко «Право знати», яка щосуботи виходить на Українському радіо. Херсон, або ознайомитися з консультацією, яку для вас підготувала  заступниця директора Регіонального центру з надання БВПД у Херсонській області Олена Іпатенко.

Соціальні послуги – дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають.

Типи соціальних послуг:

  1. прості – не передбачають надання постійної або систематичної комплексної допомоги (інформування, консультування, посередництво, надання притулку, представництво інтересів тощо);
  2. комплексні – передбачають узгоджені дії фахівців з надання постійної або систематичної комплексної допомоги (догляд, виховання, спільне проживання, соціальний супровід, кризове втручання, підтримане проживання, соціальна адаптація, соціальна інтеграція та реінтеграція тощо);
  3. комплексні спеціалізовані – надаються певній категорії: особам із залежністю від психотропних речовин, особам, які постраждали від торгівлі людьми, біженцям, особам із психічними розладами та іншим;
  4. допоміжні – надаються у вигляді натуральної допомоги (продукти харчування, предмети і засоби особистої гігієни, санітарно-гігієнічні засоби для прибирання, засоби догляду, одяг, взуття та інші предмети першої необхідності, організація харчування, забезпечення паливом тощо) та технічних послуг (транспортні послуги, переклад жестовою мовою тощо).

Соціальні послуги надаються:

  1. за місцем проживання/перебування (вдома);
  2. у приміщенні надавача соціальних послуг:
    – стаціонарно – в умовах цілодобового перебування (проживання) отримувача соціальної послуги із забезпеченням харчуванням та умовами для проживання;
    – напівстаціонарно – протягом визначеного часу доби з умовами для нічного або денного перебування;
  3. за місцем перебування отримувача соціальних послуг, у тому числі на вулиці.

 Базовими соціальними послугами є: догляд вдома, денний догляд; підтримане проживання; соціальна адаптація; соціальна інтеграція та реінтеграція; надання притулку; екстрене (кризове) втручання; консультування; соціальний супровід; представництво інтересів; посередництво (медіація); соціальна профілактика; натуральна допомога; фізичний супровід осіб з інвалідністю, які мають порушення опорно-рухового апарату та пересуваються на кріслах колісних, порушення зору; переклад жестовою мовою; догляд та виховання дітей в умовах, наближених до сімейних; супровід під час інклюзивного навчання; інформування.

Соціальні послуги надаються як державою, підприємцями, так і фізичними особами.

 Фізичні особи можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг членам своєї сім’ї, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права і обов’язки та є:

  1. особами з інвалідністю I групи;
  2. дітьми з інвалідністю;
  3. громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями;
  4. невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися;
  5. дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня; дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги. Перелік зазначених тяжких захворювань, розладів, травм, станів дітей, яким не встановлено інвалідність, затверджує Кабінет Міністрів.

У такому випадку виплачується компенсація за догляд, яка розраховується як різниця між прожитковим мінімумом та середньомісячним сукупним доходом надавача соціальної послуги за попередніх 6 місяців, що передують місяцю подання заяви про згоду надавати соціальні послуги.

Середньомісячний сукупний дохід обчислюється шляхом ділення середньомісячного сукупного доходу сім’ї на кількість членів сім’ї. Розмір компенсації за догляд фізичним особам без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, визначається з розрахунку 70 % мінімальної заробітної плати у погодинному розмірі за одну годину догляду за однією особою, але не більше 360 годин на місяць.

Компенсація виплачується відповідно до тристороннього письмового договору про надання соціальних послуг з догляду між фізичною особою – надавачем соціальних послуг з догляду, отримувачем соціальних послуг з догляду або його законним представником та структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міської ради міст обласного значення, рад об’єднаних територіальних громад. Однією з істотних умов такого договору є кількість годин надання соціальних послуг з догляду на місяць.

Законом передбачена супервізія – професійна підтримка працівників, які надають соціальні послуги, спрямована на подолання професійних труднощів, аналіз та усунення недоліків, вдосконалення організації роботи, стимулювання мотивації до роботи, дотримання етичних норм та стандартів надання соціальних послуг, запобігання виникненню професійного вигорання, забезпечення емоційної підтримки.

Створюється Реєстр надавачів та отримувачів соціальних послуг, який складається з розділів про надавачів соціальних послуг, окремо – про фізичних осіб, які доглядають за членами сім’ї, та про отримувачів соціальних послуг.

Для отримання соціальної послуги за рахунок бюджетних коштів треба подати до підрозділу з питань соцзахисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчого органу міської ради міст обласного значення, ради об’єднаної територіальної громади за місцем проживання або перебування заяву про надання соціальних послуг (може подати законний представник). Кожен громадянин може подати звернення, повідомлення в інтересах осіб/сімей, які потребують соціальних послуг.

Договір про надання соціальних послуг укладається в письмовій формі між надавачем та отримувачем соціальних послуг чи його законним представником.

Типовий договір затверджується Мінсополітики, його істотними умовами є назва соціальних послуг, умови їх надання та вартість, права, обов’язки та відповідальність сторін, строк дії договору та інші умови, які сторони визнають істотними. Невід’ємною частиною договору є індивідуальний план надання соціальних послуг.

Наступний ефір програми «Право знати» слухайте 29 лютогоОлена Іпатенко розкаже про монетизацію пільг на комунальні послуги.

Якщо виникли додаткові питання– телефонуйте на гарячу лінію системи БПД  0 800 213 103, де ви отримаєте наступну інформацію:

  • контакти та зв’язок з усіма центрами з надання БВПД та бюро правової допомоги;
  • консультації та роз’яснення з правових питань;
  • інформацію про гарячі телефонні лінії щодо надання соціальних послуг та захисту прав людини.