назад

Аліменти на утримання батьків: про що треба знати

Зазвичай дорослі діти добровільно та за власною ініціативою піклуються про своїх батьків, усіляко їм допомагають. Але такі стосунки бувають не в усіх родинах. Іноді дорослі діти забувають про своїх  батьків, які потребують їхньої допомоги. Матеріальна підтримка дітей може бути єдиним засобом існування для батьків.

У законодавстві України закріплено обов’язок повнолітніх дітей утримувати своїх непрацездатних батьків. Статтею 51 Конституції України визначено, що повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Ця конституційна норма знайшла своє відображення і у Сімейному кодексі України. Які ж підстави виникнення обов’язку утримувати батьків, за яких обставин діти звільняються від нього та як визначається розмір матеріальної допомоги батькам? Роз’яснює заступник директора Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Херсонській області Олена Іпатенко.

Підстави виникнення обов’язку повнолітніх дітей утримувати батьків

Частиною першою статті 172 Сімейного кодексу України визначено, що повнолітні дочка, син зобов’язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Статтею 202 Сімейного кодексу України передбачено, що повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Обов`язок повнолітніх дітей утримувати батьків чинним законодавством не пов`язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу і виникає на підставі сукупності наступних умов:

  • походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення);
  • непрацездатність матері, батька (тобто вони є особами, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» або особами з інвалідністю);
  • потреба матері, батька в матеріальній допомозі.

Допомога – це не лише аліменти, а й оплата додаткових витрат  

При встановленні чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у такій допомозі. При цьому отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що вони не потребують матеріальної допомоги.

Положеннями статті 203 Сімейного кодексу України передбачено, що дочка, син, крім сплати аліментів, зобов’язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов’язаних із наданням такого піклування.

Коли аліменти на утримання батьків можна не сплачувати

Законодавством визначено, що дочка, син можуть бути звільнені судом від обов’язку утримувати матір, батька та обов’язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що:

  • мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов’язків;
  • мати, батько не сплачували аліменти на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, і така заборгованість є непогашеною на момент прийняття судом рішення про визначення розміру аліментів на батьків.

Обов’язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги, не є абсолютним. У зв’язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред’явлено позов про стягнення аліментів, зобов’язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов’язків щодо них.

Звільнення від обов’язку утримувати матір, батька може мати місце лише у випадку, якщо такий обов’язок у дочки, сина виник. Тобто судом повинні бути встановлені у сукупності такі обставини:

  • непрацездатність матері, батька;
  • потребу матері, батька в матеріальній допомозі;
  • ухилення матері, батька від виконання батьківських обов’язків / несплата аліментів на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, і така заборгованість є непогашеною на момент прийняття судом рішення про визначення розміру аліментів на батьків.

Заборгованість підтверджується довідкою, виданою органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законом. У виняткових випадках суд може присудити з дочки, сина аліменти на строк не більш як три роки.

Визначення розміру аліментів на батьків – прерогатива суду

Важливо, що сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов’язку надання їм утримання – стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримання матеріальної допомоги від дітей.

Суд визначає розмір аліментів на батьків повністю чи частково у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. На вибір способу визначення розміру аліментів можуть впливати різні обставини: стабільність доходу, проживання за кордоном, одержання частини доходу в натуральній формі тощо.

У кожному конкретному випадку суд враховує всі види заробітку чи доходу дітей та їх батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо.

При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд також бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред’явлено позову про стягнення аліментів, а також дружини, чоловіка та своїх батьків.

Народна мудрість каже, що турбота батьків та дітей одне про одного – запорука щасливої та міцної родини. Бережімо наші сімї, не забуваймо про батьків, навіть якщо якась образа крає серце. Гроші не замінять тепла і підтримки рідних людей, але іноді трапляються ситуації, коли без матеріальної підтримки просто не можна вижити. Доречно згадати вислів Матері Терези: «Для створення сім’ї досить полюбити. А для збереження – потрібно навчатися терпіти і прощати».