назад

Ганна Савчук: “Шість років можливостей безоплатно захищати права людей”

1 липня 2015 року в Україні вперше відчинили свої двері місцеві центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, які сьогодні відзначають 6-ту річницю діяльності. Тож, із цієї нагоди ми вирішили поцікавитись у начальника відділу правопросвітництва та надання безоплатної правової допомоги Луцького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Ганни Савчук, яка працює з першого дня створення центру про успіхи, досягнення, особливості роботи і не тільки…

Про що Ви подумали, коли вперше переступили поріг Луцького місцевого центру?
Звісно, важко пригадати, про що саме я подумала, переступивши поріг місцевого центру, але чітко пам’ятаю, що для мене це було щось нове і захопливо цікаве, адже це моя перша робота у сфері юриспруденції. Я була переповнена емоціями та враженнями ще й тому, бо вийшла з декретної відпустки. Думаю, що всі жінки, які «посмакували материнством» мене зрозуміють (усміхається, – Авт.). Ну, і звісно, молодий колектив, нові знайомства і створення нового інституту надання правової послуги з нуля – це для мене завжди краще, ніж прийти в організацію, у якій є уже свої правила, традиції та погляди. Для мене Луцький місцевий центр – ще одна моя дитина (знову усміхається, – Авт.).

Справа, яку неможливо забути, яка вона та чим запам`яталася?
Складно відразу назвати справу, яку неможливо забути, адже всі вони по своєму різні і цікаві тому, що це реальні життєві ситуації та історії.

Чи були незвичні справи?
Я розпочала писати документи процесуального характеру та здійснювати представництво інтересів осіб в суді з жовтня 2016 року. Напевно, незвичними на той момент для мене були всі справи (усміхається, – Авт.), але перша справа, яка мені пригадалася – стягнення боргу за борговою розпискою. Її незвичність полягала в тому, що це не була боргова розписка по суті, а неналежним чином укладений договір купівлі-продажу, над якою я дуже старанно працювала і результат був відповідний – справа виявилася успішною.

Які справи є найскладнішими? Чому?
Я ніколи не поділяю справ на категорії складні та прості. Це все залежить від обставин, подій, людських емоцій, характерів та навіть везіння. Мені інколи здається, що я радше б працювала, наприклад, з справою про оскарження дій щодо незаконного відключення від газопостачання частини будинку, ніж з розірванням шлюбу. Велику роль відіграють самі клієнти, до яких потрібно завжди шукати індивідуальний підхід. Я лише можу сказати, що багато сил, емоцій та внутрішніх переживань, які ти не маєш право показувати клієнту я затрачаю з категоріями осіб, які потерпають від домашнього насильства. Емпатія – наше ВСЕ!

Скільки людей звернулося до місцевого центру за правовою допомогою за ці 6 років? Які найпоширеніші правові питання?
За час існування центру правову допомогу отримали понад 23 тисячі осіб. Серед найпоширеніших правових проблем та питань – встановлення фактів, що мають юридичне значення, сімейні конфлікти та справи, спадкові, трудові, кредитні спори…

А яка ж була максимальна кількість клієнтів за один день? Як вдається тримати себе у тонусі?
Найбільша кількість людей, яку вдалося проконсультувати за однин день, приблизно 40 осіб. Відразу пригадую випадок, коли частина працівників відділу поїхала до міста Львова на навчання до правового клубу Pravokator, а ми з колегою лишилися двоє на прийомі та консультуванні громадян. Протягом трьох днів ми щоденно надавали правову допомогу близько 25-30 громадянам вдень. Тримати себе в тонусі цілий день не завжди вдається, але вдячна посмішка клієнта, смачний обід (правду кажучи, не завжди вдається пообідати) і дружня розмова в колективі надає мені сил та енергії для праці.

Чи є секрет, аби робочий день пройшов вдало?
Секрету, як такого, не існує. Кожен день для мене – це черговий кросворд, який я намагаюся розгадати… і розгадую.

Який Ваш професійний та життєвий девіз?
«Розслабтеся в кріслі, ми вже вирішуємо Вашу проблему, але не забудьте підтвердити свою категорію» (усміхається, – Авт.). Це і є мій робочий девіз, а у житті я керуюся таким принципом: «Щоб оцінити дорогу, треба її пройти!»

А хобі?
Я завжди активна та рухлива. Моє захоплення з дитинства – спорт та активний відпочинок, однак із часом воно стає спокійнішим. Головне, щоб люди, які мене оточують, заряджалися від мене позитивною енергією та емоціями, посміхалися та були щасливими.