назад
12.12.19

Наблизити послуги системи БПД до жінок із вразливих категорій

Звернутися за правовою допомогою? Це останнє, про що думають жінки з вразливих соціальних груп – передусім, які вживають наркотики, живуть з ВІЛ чи зайняті у секс-індустрії. А даремно. Фахівці системи надання безоплатної правової допомоги знають, як захистити їхні права. Важливо, щоб самі жінки знали, де їм шукати справедливість.

Про це говорили представники юридичної спільноти, адвокатського середовища та громадських організацій під час презентації Методичних рекомендацій щодо надання правової допомоги жінкам з вразливих соціальних груп.

«Понад 60% клієнтів, які звертаються до центрів та бюро правової допомоги – це жінки. Серед них є такі, які зазнають множинну дискримінацію, як за ознакою статі, так і за ознаками соціального статусу, стану здоров’я тощо. Щоб надати їм якісну правову допомогу, слід розуміти та вміти розпізнати ті специфічні проблеми, з якими вони стикаються», – зазначила перша заступниця директора Координаційного центру з надання правової допомоги Оксана Василяка.

Так, досить поширеною є дискримінація жінок з-поміж внутрішньо переміщених осіб. Ці жінки часто стикаються з відмовою у працевлаштуванні і за ознакою статі, і через сімейне становище, і через походження й місце проживання. А якщо така жінка це й ВІЛ-інфікована, то знайти роботу практично неможливо. Щодо дискримінації жінок, які живуть з ВІЛ, то часто, окрім розголошення їхнього статусу, вони зіштовхуються з дискримінацією під час розгляду справ, пов’язаних із визначенням місця проживання дітей, позбавленням батьківських прав.

Протягом року експертки Асоціації жінок-юристок України «ЮрФем» проводили семінари-консультації з фахівцями системи БПД, вивчали справи жінок з вразливих категорій та готували текст Методичних рекомендацій. Була проведена колосальна робота.

«Коли ми відвідували регіони і спілкувалися з фахівцями, адвокатами системи БПД, іншими представниками правничої спільноти, то побачили, наскільки є гострим питання порушення прав жінок з вразливих категорій. Особливо це стосується жінок, які є наркозалежними, живуть з ВІЛ, працюють у секс індустрії. Як юрист я звернула увагу на прогалини в законодавстві стосовно захисту прав таких жінок», – розповіла начальниця управління правового аналізу і експертизи Координаційного центру з надання правової допомоги Анна Мередова.

У рекомендаціях надано алгоритми дій юристів у кримінальних та адміністративних справах, спорах, що виникають із сімейних, трудових, майнових правовідносин. У тому числі – щодо визначення місця проживання дитини, позбавлення батьківських прав, виселення із житла тощо. Детально визначені особливості надання правової допомоги у справах, пов’язаних із гендерно-обумовленим насильством.

Методичні рекомендації щодо надання правової допомоги жінкам з вразливих соціальних груп затверджені наказом Координаційного центру з надання правової допомоги 20 листопада 2019 року № 71. Звертаючись до фахівців системи надання БПД, такі жінки можуть бути впевнені, що отримають якісну правову допомогу, їхні права будуть захищені.

«На основі цих рекомендацій розроблений дистанційній курс, який може пройти кожна і кожен охочі. Це важливо не лише для юридичної спільноти. Самі жінки із вразливих груп можуть дізнатися, як захищати свої права, куди звертатися за допомогою, які документи для цього потрібні», – зазначила голова Асоціації жінок-юристок України «ЮрФем» Христина Кіт.

Жінки із вразливих соціальних груп не часто звертаються за правовою допомогою. «У мене забрали дитину, бо я хвора на ВІЛ». «Мене звільнили з роботи, бо дізналися, що я перебуваю на наркологічному обліку». «Медсестра розповіла всім про мій ВІЛ-позитивний статус, і мою дитину цькують у школі». Саме такі історії чують правозахисники, які працюють з жінками із вразливих категорій і рекомендують звертатися за захистом, обіцяють допомогу. Але переважна більшість жінок не наважується боротися за справедливість.

«Ми проводили дослідження, і виявилося, що приблизно кожна десята респондентка (9,1%), переконана, що в разі порушення її прав як жінки, яка живе з ВІЛ, вона не отримає необхідного правового захисту. Ще 23,8% жінок не знають, чи можуть розраховувати на правову допомогу. Жінки, які живуть з ВІЛ, звертають за правовою допомогою, по суті, у крайніх випадках – коли йдеться про викрадення дитини, відмову у медичній допомозі», – розповіла координаторка з моніторингу дотримання прав благодійної організації «Позитивні жінки» Світлана Мороз.

Представниці громадських організацій розповідають, що таких жінок буквально доводиться за руку приводити до юриста. Вони бояться, що про їхній ВІЛ-позитивний статус дізнаються оточуючі, що працівники правоохоронних органів використають їхню наркозалежність для покращення показників розкриття злочинів, що все одно їм не допоможуть.

«Як можна наблизити послуги БПД до таких жінок? Це правопросвітницька робота, співпраця з партнерами в регіонах. Це розвиток мережі волонтерів системи БПД – радників, які підкажуть жінкам куди звертатися за правовою допомогою. Це створення комплексних центрів, де постраждалі зможуть отримати не лише правову допомогу, а й психологічну, медичну, соціальну. Це розроблення мобільного додатку, який надаватиме людині правову консультацію або направлятиме до юриста системи надання БПД», – говорить Оксана Василяка.

Довідково. Методичні рекомендації щодо надання правової допомоги жінкам з вразливих соціальних груп розроблені у межах проєкту «Покращення якості правових послуг для вразливих груп жінок», який реалізується протягом 2019 року Асоціацією жінок-юристок України «ЮрФем» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» у співпраці з Координаційним центром з надання правової допомоги.