Права громадянина на працю, у тому числі громадян з інвалідністю, закріплені у статті 43 Конституції України, у якій визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.91 № 875-XII, особам з інвалідністю гарантовано рівні з усіма іншими громадянами можливості у всіх сферах суспільного життя.
Про особливості працевлаштування осіб з інвалідністю говорила юристка Одеського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги під час семінару в Одеського міському центрі зайнятості для осіб з інвалідністю, які перебувають на обліку.
Сьогодні для роботодавців обов’язковим є виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме для всіх підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, – у кількості одного робочого місця — зазначила фахівчиня центру.
За кожне робоче місце призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте людиною з інвалідністю сплачують Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.
На посадову особу, яка користується правом приймати на роботу і звільняти з роботи, фізичну особу, яка використовує найману працю, накладається адміністративний штраф від 170 до 340 грн.
Також присутніх було ознайомлено з умовами праці для осіб з інвалідністю, посилаючись на Закон України від 14.10.92 №2694-ХІІ “Про охорону праці”, де передбачено, що всі підприємства, які використовують працю осіб з інвалідністю, зобов’язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій МСЕК та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів з безпеки праці, що відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.
У випадках, передбачених законодавством, роботодавець зобов’язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій.
Найбільш актуальним питання для присутніх було забезпечення осіб з інвалідністю санаторно-курортним лікування та виплата грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки та вартості самостійного санаторно-курортного лікування.
У 2017 році Урядом прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 01.03.2017 № 110, якою змінено систему закупівлі санаторно-курортних послуг для окремих категорій громадян, які потребують соціального захисту.
Відтепер путівки для осіб з інвалідністю та постраждалих учасників антитерористичної операції закуповуватимуться на підставі тристоронньої угоди (особа – управління – санаторій). Людина зможе самостійно обрати санаторій для оздоровлення, після цього звернутися до управління соцзахисту, де перевіряється заклад на відповідність встановленим вимогам. Після цього укладається тристороння угода, на підставі якої передбачено безготівкове перерахування коштів санаторно-курортним закладам за надані послуги. При цьому гранична вартість путівки для відшкодування вартості послуг санаторно-курортного лікування визначатиметься щороку Мінсоцполітики за погодженням з Мінфіном.
Також присутнім було роз’яснено механізм виплати грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки та вартості самостійного санаторно-курортного лікування, відповідно до Постанови КМУ від 7 лютого 2007 р. № 150.
Виплата грошової компенсації за путівку та за самостійне лікування проводиться на підставі медичних рекомендацій особам з інвалідністю, інвалідність яких пов’язана з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, що потребують лікування супутніх захворювань, якщо протягом трьох календарних років такі особи не одержували безоплатної путівки до санаторно-курортного закладу і не виплачувалася за це грошова компенсація за путівку та за самостійне лікування у зазначений період Фондом соціального страхування та іншим особам з інвалідністю, якщо вони протягом трьох календарних років не одержували безоплатної путівки до санаторно-курортного закладу.
