назад

Понад 100 внутрішньо переміщених осіб отримали правову допомогу в місцевих центрах Хмельниччини

Упродовж 2020 – першого півріччя 2021 року більше сотні внутрішньо переміщених осіб отримали правову допомогу в центрах з надання безоплатної вторинної правової допомоги, які розташовані на Хмельниччині. Водночас кількість звернень цієї категорії осіб, якщо порівнювати з попередніми роками, в області зменшується.

З-поміж різних категорій населення, яким держава гарантувала право на отримання вторинної правової допомоги, особливе місце посідають внутрішньо переміщені особи. Ці люди вимушені були залишити свої домівки, які опинилися на тимчасово окупованих територіях. Тож з огляду на обставини й перелік питань, з якими вимушені переселенці звертаються до юристів системи безоплатної правової допомоги, доволі специфічний: встановлення факту смерті на непідконтрольній території, розірвання шлюбу з особою, яка проживає на тимчасово окупованій території, оскарження відмови підрозділів Пенсійного фонду України щодо перерахунку чи призначення пенсії, коли через окупацію неможливо отримати необхідні довідки, тощо.

«Внутрішньо переміщені особи – це та категорія громадян, які потенційно можуть постраждати від непрямої дискримінації, оскільки повсякденні життєві обставини, нейтральні норми та правила з високою вірогідністю ставлять їх у менш сприятливе становище порівняно з іншими громадянами, як от, наприклад,  необхідність встановлення факту смерті особи на окупованій території», – говорить директор Старокостянтинівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Олександр Петлюк.

Як свідчить статистика роботи центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги Хмельниччини, до переліку найбільш поширених проблем цієї категорії осіб в області також належить стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, призначення субсидій та виплата адресної допомоги.

Упродовж 2020 та І півріччя 2021 року в регіоні до фахівців системи безоплатної правової допомоги звернулося 103 особи. Однак якщо зазвичай відвідувачам центрів достатньо консультацій і роз’яснень юристів, то внутрішньо переміщені особи здебільшого потребували саме вторинної правової допомоги, тобто представництва їхніх інтересів у судах. Водночас, відзначають у місцевих центрах, якщо порівнювати з попередніми роками, то кількість звернень, які надходять від ВПО, наразі зменшилась.

Щодо прикладів успішного вирішення проблем клієнтів, то варто згадати справи про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території, розірвання шлюбу з особою, що мешкає на непідконтрольній Україні території, оскарження відмови ПФУ у призначенні пенсії на пільгових умовах за віком.

До прикладу, суд задовольнив позов клієнтки Старокостянтинівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про встановлення факту смерті в Донецьку її сестри. Жінка не могла зареєструвати смерть сестри у встановленому законом порядку, оскільки факт смерті відбувся на території населеного пункту, де українські органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Клієнтці Дунаєвецького бюро правової допомоги, що є відділом Кам’янець-Подільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, допомогли розірвати шлюб із чоловіком, який залишився на тимчасово окупованій території. Подружжя тривалий час не бачилося та не спілкувалося. Дунаєвецький районний суд виніс рішення про розірвання шлюбу та стягнення з відповідача судового збору в повному обсязі.

Юристка Новоушицького бюро правової допомоги, що також підпорядковується Кам’янець-Подільському місцевому центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, оскаржила в суді відмову Пенсійного фонду в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком чоловікові, що мав понад 22 роки страхового стажу на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці. У позовній заяві до суду працівниця бюро зазначила, що клієнт не в змозі надати необхідні довідки, оскільки підприємства, на яких він працював, розташовані в Донецькій області, на непідконтрольній Україні території. А стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Відтак суд задовольнив позов та зобов’язав управління Пенсійного фонду призначити чоловікові пенсію за віком на пільгових умовах.