назад

Порядок та наслідки визнання особи недієздатною

Статею 39 Цивільного кодексу України встановлено, що фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Тобто, недієздатність характеризують дві складові: наявність хронічного, стійкого психічного розладу та не усвідомлення особою значення своїх дій та неспроможність курувати ними.
Справи про визнання особи недієздатною розглядаються в рамках окремого провадження місцевим судом загальної юрисдикції за процедурою, встановленою статтями 293 – 300 Цивільного процесуального кодексу України.
Заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім’ї,  близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування,  закладом з надання психіатричної допомоги до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у закладі з надання психіатричної допомоги – за місцезнаходженням цього закладу. В даній заяві повинні бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, унаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Джерелом інформації може бути медична документація (медичні карти амбулаторного чи стаціонарного хворого із психіатричних закладів або виписки з них,  довідки з психоневрологічних закладів про те, що особа перебувала чи перебуває на обліку через психічне захворювання, покази свідків, що мають підстави давати свідчення про психічний стан особи, органів міліції про неадекватність поведінки особи, тощо.
ПРИЗНАЧЕННЯ ОПІКУНА. Одночасно в даній заяві заявник може просити суд про вирішення питання про призначення особі опікуна. Відповідно до ст.60 Цивільного кодексу України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Але, законодавством не передбачено, що визнання особи недієздатною і призначення опікуна в обов’язковому порядку має відбуватися в єдиному судовому процесі. Тобто, питання про призначення особі опікуна може вирішуватися судом після винесення рішення по справі про визнання особи недієздатною в іншому судовому процесі за заявою про встановлення опіки та призначення опікуна.
СУДОВИЙ ПРОЦЕС. Відповідно до статті 299 Цивільного процесуального кодексу України, справи про визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною та представника органу опіки та піклування. Питання про виклик фізичної особи до суду, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, вирішується в кожному випадку судом із урахуванням стану її здоров’я. Для визначення фактичної можливості такої особи з’явитися в судове засідання, а також про можливість особисто дати пояснення по суті справи у разі необхідності суд може призначити відповідну експертизу. Її участь у розгляді справи може також відбуватися у режимі відеоконференції з психіатричного чи іншого лікувального закладу, в якому вона перебуває.
СУДОВО-ПСИХІАТРІЧНА ЕКСПЕРТИЗА. Для вирішення питання про співвідношення психічного стану особи та її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними судом призначається судово-психіатрична експертиза. Призначення судово-психіатричної експертизи у справах про визнання фізичної особи недієздатною можливе не в будь-якому випадку, а лише при наявності достатніх даних про психічний розлад здоров’я особи. У виняткових випадках, коли особа, відносно якої призначено судово-психіатричну експертизу, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення її на судово-психіатричну експертизу. Метою проведення судово-психіатричної експертизи при розгляді справ про визнання фізичної особи недієздатною є з’ясування наявності чи відсутності підстав для визнання фізичної особи недієздатною. Витрати, пов’язані з проведенням експеризи та інші судові витрати, пов’язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною відносяться на рахунок держави. У випадку встановлення судом недобросовісності дій заявника всі судові витрати стягуються з нього. Крім того, відповідно до ст.39 ЦК України фізична особа, якій такими діями було завдано моральної шкоди, має право вимагати від заявника її відшкодування.
Згідно ст.40 ЦК України фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішення суду про це. Якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів щодо психічного стану особи може визначити у своєму рішенні день, з якого вона визнається недієздатною.
НАСЛІДКАМИ ВИЗНАННЯ ОСОБИ НЕДІЄЗДАТНОЮ є втрата нею права на вчинення будь-яких правочинів (укладення угод, договорів, їх виконання). Правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах може вчиняти лише її опікун. При цьому законодавством встановлено ряд правочинів, які заборонено вчиняти опікуну (укладення з підопічним договорів, крім передання майна підопічному у власність за договором дарування або у безоплатне користування за договором позички, а також опікун не може здійснювати дарування від імені підопічного та зобов’язуватися від його імені порукою), а також правочини, для вчинення яких обов’язковим є отримання згоди органу опіки та піклування на їх укладення (відмова від майнових прав підопічного;видача письмових зобов’язаннь від імені підопічного; укладення договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договорів щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; укладення договорів щодо іншого цінного майна). Опікун також несе відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою.
Строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.
ЗАМІНА ОПІКУНА. Після визнання особи недієздатною та призначення їй опікуна може бути здійснена заміна опікуна або дострокове поновлення цивільної дієздатності фізичної особи (тобто, ще до спливу встановленого у судовому рішенні про визнання особи недієздатною строку його дії). Питання про звільнення від повноважень опікуна суд розглядає за заявою органу опіки та піклування чи особи, призначеної опікуном, у місячний строк звільняє її від повноважень опікуна і призначає за поданням органу опіки та піклування іншу особу, про що постановляє ухвалу.
СКАСУВАННЯ РІШЕННЯ СУДУ ПРО ВИЗНАННЯ ОСОБИ НЕДІЄЗДАТНОЮ та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, в разі її видужання або значного поліпшення її психічного стану здійснюється за рішенням суду на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи за заявою опікуна, членів сім’ї, органу опіки та піклування або самої особи, визнаної недієздатною.
ПРОДОВЖЕННЯ СТРОКУ ДІЇ РІШЕННЯ. Для продовження юридичного статусу недієздатності фізичної особи необхідно після набрання законної сили судовим рішенням (про визнання недієздатності) кожен раз до закінчення строку дії рішення суду звертатися до відповідного суду, який прийняв зазначене рішення, з клопотанням про продовження його строку дії. Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п’ятнадцять днів до закінчення строку дії рішення. Воно повинно містити обставини, що свідчать про продовження хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого особа продовжує не усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, підтверджені відповідним висновком судово-психіатричної експертизи. Суд зобов’язаний розглянути таке клопотання до закінчення строку дії попереднього ріщення.