назад

Про домашнє насильство говорили зі студентами Одеського державного університету внутрішніх справ

11 січня 2019 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України у зв’язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами», з прийняттям якого на законодавчому рівні відбулись кардинальні зміни, а саме домашнє насильство офіційно визнається кримінальним правопорушенням.

З метою привернення уваги, підвищення рівня обізнаності людей щодо існування цієї проблеми в суспільстві юрист Другого одеського бюро правової допомоги Микола Крутій провів онлайн-семінар для студентів Одеського державного університету внутрішніх справ на тему: «Правові засади запобігання та протидії домашньому насильству».

Далеко не відразу домашнє насильство розслідується як кримінальне правопорушення. Домашнє насильство спочатку підпадає під дію Кодексу України про адміністративні правопорушення. А щоб справу кваліфікували як злочин, насильство має бути визнане систематичним. На практиці це означає, що поліція повинна скласти як мінімум два адміністративних протоколу за ст. 172-3 КУпАП протягом року, аби наступну заяву вже кваліфікували за Кримінальним кодексом України», – зазначив юрист.

Особливу увагу спікер звернув на такий спеціальний захід, як обмежувальний припис, який застосовується до кривдника у випадку вчинення ним домашнього насильства.

Обмежувальний припис – захід тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов’язків, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи, який виноситься строком від одного до шести місяців і полягає в:

  • забороні перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою (крім випадків, коли кривдником є особа віком до 18 років);
  • усуненні перешкод у користуванні майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
  • обмеженні спілкування з постраждалою дитиною;
  • забороні наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
  • забороні особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
  • забороні вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.

Рішення про видачу обмежувального припису приймається виключно судом за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства, а якщо особа перебуває в закладі підтримки постраждалих осіб – за місцезнаходженням такого закладу.

Право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають:

  1. постраждала особа або її представник;
  2. у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини – батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування;
  3. у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи – опікун, орган опіки та піклування.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків, попередньо зібраних поліцейським за фактом вчинення домашнього насильства шляхом заповнення відповідної форми.

Оцінка ризиків проводиться шляхом:

  • спілкування або бесіди з постраждалою особою або її представником;
  • з’ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи.

Наприкінці заходу юрист нагадав, що центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги відносяться до суб’єктів, на які покладаються функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству. Відтак, будь-яка особа, яка постраждала від домашнього насильства, в тому числі дитина, має право звернутися до Центру та отримати правову допомогу у вирішенні тієї чи іншої ситуації.

Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації: 0 800 500 335 (безкоштовно зі стаціонарних) або 116 123 (безкоштовно з мобільних).