2 вересня стартував 4-ий конкурс з відбору адвокатів, які надаватимуть безоплатну вторинну правову допомогу. Директор Координаційного центру з надання правової допомоги, адвокат Андрій ВИШНЕВСЬКИЙ упевнений, що армія «безоплатних» адвокатів допоможе усунути дисбаланс в інституціональній вазі адвокатури та прокуратури і навіть підняти авторитет професії. Про це, а також про те, якими повинні бути стандарти якості безоплатної правової допомоги, чим 4-ий конкурс відрізняється від попередніх і скільки заробляють «державні» адвокати, він розповів у інтерв’ю «ЗіБ».
«Навколо кожного центру сформувався «пул» найбільш умотивованих і високопрофесійних адвокатів»
— Система вторинної безоплатної правової допомоги запущена в січні цього року. Які перші висновки? Наскільки ефективно працюють центри?
— Дійсно, система стабільно працює з 00.00 годин 1.01.2013, проте я б утримався від оцінювання її ефективності. Думаю, це не моя справа як функціонера системи. Насамперед оцінювати нас повинні ті люди, для яких ми безпосередньо працюємо, і суспільство в цілому.
З позитивних моментів відзначу передусім те, що достатньо витончена модель взаємодії між центрами як державними установами й адвокатами як представниками незалежної професії, що її було обрано Урядом, себе виправдала. Це, напевно, найбільш ліберальна модель серед багатьох аналогічних систем, які діють, наприклад, у Литві, Молдові, Грузії, Великій Британії, Нідерландах чи США Сьогодні держава й адвокат при наданні БПД є рівними партнерами, й основна перевага української системи в тому, що вона дозволяє безпосередньо впливати на якість правових послуг через механізм конкуренції.
За результатами трьох проведених конкурсів до реєстрів адвокатів, які надають БВПД, включено 3016 адвокатів. З їх числа із 2206 адвокатами укладені контракти або договори. Оскільки адвокати можуть паралельно з наданням БВПД займатись і приватною практикою, ми укладали угоди з максимальною кількістю адвокатів, аби забезпечити повне покриття території країни і створити конкурентне середовище серед адвокатів.
Стало очевидно, що так багато захисників для надання правової допомоги в кримінальному процесі не потрібно. Водночас ми бачимо, що навколо кожного центру вже сформувався «пул» найбільш умотивованих і високопрофесійних адвокатів. І хоча стандарти якості БПД ми тільки розробляємо та плануємо затвердити до кінця цього року, є очевидні критерії, за якими вже можна зробити попередні висновки про те, з ким працюватимемо далі, а кому доведеться подякувати й розійтися друзями.
— І які ж це критерії? Йдеться про недостатню кваліфікацію?
— Не зовсім так. Ви знаєте, що система в нас працює цілодобово, тобто, якщо відбулося затримання особи за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, протягом 2 год. до неї має прибути адвокат незалежно від того, в який час це відбулося — вдень чи вночі, в будень чи в свято. І є режим чергування адвокатів. Кожен захисник добровільно погоджується чергувати в той чи інший період. Це не означає, що адвокат має перебувати в приміщенні центру, він може бути там, де йому зручно, — у себе вдома або в офісі. Головне, щоб він був на зв’язку й був готовий протягом години виїхати до затриманого.
На жаль, деякі адвокати дозволяють собі, погодившись на умови кон¬тракту, відключати телефон, і тоді в центрів виникають проблеми, вони мають шукати й умовляти інших людей. Іноді трапляються випадки, коли адвокати не здійснюють активного захисту, а просто присутні на процесі. Ми отримуємо із цього приводу зворотну інформацію і від суддів, і від наших клієнтів. Звісно, ми не можемо вважати лише присутність на процесі наданням правової допомоги, оскільки зацікавлені в тому, щоб адвокати здійснювали активний захист.
Сама філософія системи БПД полягає в тому, що якщо раніше держава фінансувала лише сторону обвинувачення, то сьогодні вона так само фінансує та інституціонально розбудовує і сторону захисту. І в цьому є реальне втілення принципу рівності сторін у кримінальному процесі, закладеного в новому КПК.
Не можу поки що назвати точне число, з якою кількістю адвокатів будуть переукладені контракти з 1 січня 2014 року. Прогнозую, що це буде не менше половини від тієї кількості адвокатів, з якими ми працюємо сьогодні. І наголошую: той «пул» адвокатів, які здійснюють активний захист, вже сформувався, ми всіх їх знаємо. З ними і продовжуватимемо співпрацювати, даючи їм ще більші можливості і для заробітку, і для набуття досвіду, і для публічного піднесення репутації, і для надбання нових клієнтів.
— А як складаються відносини з органами досудового розслідування — насамперед міліцією, прокуратурою? Кажуть, що вони не завжди своєчасно надають інформацію про затримання…
— Дійсно, є проблеми з повідомленням про факти затримання. Попри те що ситуація суттєво покращилася протягом останніх двох місяців, в окремих регіонах таке інформування залишається на неприпустимо низькому рівні. Найяскравіший приклад — Донецька область. Крім того, останнім часом ми відзначаємо випадки, коли фактичне затримання юридично не оформлюють як затримання, тобто не складається відповідний протокол. При цьому особа перебуває у відділі міліції, її, приміром, реєструють як відвідувача, але насправді з нею проводять слідчі дії. Такі випадки дуже складно зафіксувати й установити порушення законодавства, втім, нам відомо про них від призначених нами адвокатів. Хоча, очевидно, право на захист порушується.
— Найбільше скарг від адвокатів — саме на проведення слідчих дій без належного оформлення, за відсутності адвоката. Яким чином ви із цим боретеся?
— По-перше, ми працюємо у взаємодії з головним слідчим управлінням МВС, оскільки близько 90% затримань здійснюється саме органами внутрішніх справ. Проводимо звірку нашої статистики, фіксуємо ці факти, збираємо з наших центрів інформацію про порушення, узагальнюємо її, направляємо до головного слідчого управління, регулярно зустрічаємось з його керівництвом, маємо можливість брати участь у нарадах, які проводять слідчі управління в регіонах.
Крім того, зараз ми за допомогою громадських організацій, зокрема Української фундації правової допомоги, виготовляємо великий наклад (кілька десятків тисяч) спеціальних наклейок, в яких у доступному й лаконічному вигляді подається інформація для затриманої особи. Радимо людям не давати жодних показань і нічого не підписувати без адвоката, вимагати присутності захисника у разі затримання, подаємо єдиний телефонний номер системи БПД, за яким можна цілодобово зателефонувати, якщо адвокат вчасно не прибув.
Крім того, були виготовлені відеоролики з реальними героями, зокрема з мамою загиблого Ігоря Індила та з Віталієм Каїрою – він відсидів 5 років за злочини, яких не скоював. У цих сюжетах такі самі поради дають люди, які постраждали через те, що у них не було можливості вчасного доступу до професійного захисту. Зараз ці ролики перебувають в ротації на всіх державних телеканалах — Першому національному, регіональних. Деякі приватні ТВ-канали теж ідуть нам назустріч, за що ми вдячні.
«Ударною силою системи є насамперед молоді адвокати»
— 2 вересня стартував четвертий конкурс із відбору адвокатів для надання БПД. Цього разу ви дещо змінили критерії, точніше співвідношення критеріїв. Скажімо, більше уваги приділятиметься мотивації, ніж досвіду претендентів. Із чим це пов’язане й чим узагалі цей конкурс відрізнятиметься від попередніх?
— Загалом порядок проведення конкурсу не змінюється, але зміщуються акценти й дещо коригуються критерії відбору. Річ у тім, що 3-й конкурс був орієнтований на відбір саме досвідчених адвокатів. Основна увага приділялася такому критерію, як «досвід», й захисники, які мали менш ніж 2 роки практики, були позбавлені шансів. У результаті ми відібрали небагато адвокатів — 429. Це втричі менше, ніж під час другого конкурсу, але то були досвідчені, висококваліфіковані спеціалісти.
— Невже ви в них розчарувалися?
— Жодним чином. Разом з тим, аналізуючи практику, ми звернули увагу на те, що все-таки авангардом, ударною силою системи є насамперед молоді адвокати. Це часто навіть правники, які мають дуже невеликий досвід роботи — 1 рік чи навіть кілька місяців. Але вони значно більш умотивовані. По-перше, вони мають свіжі знання, і, будемо об’єктивними, саме вони значно краще знають новий КПК й Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод. Саме вони застосовують її як джерело права, на відміну від старших адвокатів. Крім того, вони легкі на підйом, з готовністю виїжджають до затриманого навіть за 50 чи 100 км уночі. Зрозуміло чому. Бо вони бачать у системі можливість дуже швидко отримати досвід і заробити добру репутацію. Адже мають потік кримінальних проваджень і набивають на них руку.
У цьому немає нічого поганого чи небезпечного для клієнтів. Це не значить, що такі адвокати надають допомогу неякісно. Навпаки, вони підходять до своїх обов’язків дуже відповідально, стараються, оскільки розуміють, що працюють на свій авторитет.
Крім того, молоді адвокати, як правило, не мають достатньої кількості клієнтів. І таким чином отримують їх. Адже не є таємницею, що навіть ті самі люди, яким допомога спочатку надавалася за рахунок держави, пізніше, будучи задоволеними роботою захисника, пропонували йому укласти угоду. Тоді надання правової допомоги за рахунок держави припиняється, але робота адвоката продовжується, а його послуги оплачує вже сам клієнт або його родичі. Крім того, ніхто не відміняв сарафанного радіо, яке є найкращою рекламою для адвокатів системи БПД.
У зв’язку із цим ми зробили висновок, що потрібно дати дорогу молоді. Якщо люди хочуть і можуть працювати, ми повинні забезпечити їм таку можливість. Оскільки це в інтересах наших клієнтів. Отже, критерії 4-го конкурсу були скориговані — і тепер у систему зможуть прийти адвокати, які навіть не мають досвіду, за умови, що продемонструють високі результати за всіма іншими критеріями, включаючи результати анонімного тестування.
— Наступного року безоплатна правова допомога надаватиметься не тільки в кримінальному, а й у цивільному й адміністративному процесі. Це буде враховуватися при проведенні конкурсу?
— Так, із 1 січня має розпочатися надання правової допомоги в цивільних і адміністративних справах. Більше того, всі мали можливість ознайомитися з текстом недавно оприлюдненого проекту закону «Про прокуратуру». З нього випливає, що функції прокуратури стосовно представництва інтересів громадян значною мірою передаються до системи безоплатної правової допомоги. У цьому зв’язку має бути суттєво розширена мережа центрів з надання БПД. У разі якщо закон «Про прокуратуру» буде прийнятий у такому вигляді, це також означатиме, що надання допомоги в цивільних і адміністративних справах повинне розпочатися в повному обсязі з 1 липня 2014 року.
Тобто, за чинним законом «Про безоплатну правову допомогу», передбачається, що лише з 1 січня 2017 року розпочнеться надання БПД в цивільних і адміністративних справах. Воно поступово буде розширюватися, з тим щоб з 1 січня 2017 року така допомога надавалася в повному обсязі. Якщо ж буде ухвалено закон «Про прокуратуру» й унесені відповідні зміни до закону про БПД, повторюся, правова допомога надаватиметься всім категоріям населення в повному обсязі вже з 1 липня наступного року. За умови належного фінансування ми готові виконати таке завдання.
Тому 4-ий конкурс буде спрямований на відбір саме адвокатів, які спеціалізуються більшою мірою на наданні правової допомоги в цивільних і адміністративних справах.
— Ви вже провели три конкурси. Спочатку було досить багато сумнівів щодо системи БПД. Зокрема, говорилося про те, що навряд чи в систему прийдуть висококласні спеціалісти. Чи виправдалися ці побоювання?
— Погодитися з тим, що в систему прийшли не найкращі адвокати, не можна. Аби не бути голослівним, я вам назву лише кілька імен: Інна Рафальска, Аліна Бірюкова, Олександра Яновська. Всі вони пройшли конкурс, значаться в реєстрі міста Києва й беруть участь у роботі системи БПД. Вони вважали справою професійної честі бути долученими до надання БПД. Іхня участь яскраво ілюструє позицію, згідно з якою адвокатура не може стояти осторонь цього, оскільки адвокатська професія не пов’язана з отриманням прибутку, вона має певний публічно-правовий вимір, і, відповідно, це покладає на адвоката певні обов’язки перед суспільством.
Крім того, дуже дивно звучить, коли представники органів адвокатського самоврядування, зокрема деякі члені РАУ, публічно висловлюють думки про те, що нібито в системі БПД «працюють найгірші адвокати». Почнімо з того, що сьогодні Міністерство юстиції не ставить під сумнів факт, що ті юристи, які мають свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю, є висококваліфікованими адвокатами. Адже вони склали кваліфікаційний іспит, і їх допустили до професії легітимні КДКА, утворені відповідно до закону «Про адвокатуру» 1992 року. Сьогодні за це відповідають органи адвокатського самоврядування, які сформовані й діють відповідно до закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Якщо міркуватимемо далі, то виникає риторичне запитання, а звідки ж взагалі з’явилися «погані» адвокати? Ми, наприклад, віримо, що всі адвокати, які отримали свідоцтва, є добрими адвокатами. А з них намагаємося обрати найкращих. Тому ми стверджуємо: у системі БПД працюватимуть найкращі адвокати.
— А яка ситуація з наданням правової допомоги у віддалених сільських регіонах на кшталт Врадіївки?
— Ми помітили цікаву тенденцію, яка стосується сільських районів, і дещо змінюємо свій підхід. Раніше він полягав у тому, щоб у кожному районі мати як мінімум 2—3 адвокатів, які надають БПД. Сьогодні ми пересвідчуємося в тому, що не це є першочерговим завданням. Річ у тім, що у сільській місцевості адвокатів небагато. Іноді їх просто немає, а якщо є, то це переважно колишні працівники органів прокуратури чи внутрішніх справ. Не хочу нікого образити, але все ж ризикну висловити припущення, що, маючи 20 чи 30 років досвіду роботи в прокуратурі або міліції, дуже важко за один день перемкнути свою свідомість і поставити себе на інший бік у кримінальному процесі. Крім того, робота адвоката за своєю природою пов’язана з певною напругою у відносинах із процесуальними опонентами, а спадщина зв’язків із попереднім професійним цехом таку природню напругу послаблює.
При цьому, як я вже казав, ми помітили, що молоді адвокати із задоволенням виїжджають навіть із обласного центру у віддалені райони. Чому? Бо їм простіше там працювати, вони не бояться слідчих і прокурорів, хоча б тому що не живуть у цих районах. Отже, можуть діяти більш незалежно. І наразі ми не будемо намагатися мати захисників у кожному районі. При укладанні контрактів перевагу віддаватимемо молодим адвокатам з обласного центру, які зможуть виїжджати у віддалені сільські райони. Для цього є всі умови — наприклад, компенсуються транспортні витрати, до речі, на відміну від більшості європейських країн.
«Навіть 3000—5000 грн. на місяць для віддаленого сільського району — це суттєві кошти»
— Недавно в листі до директорів центрів з надання БПД ви заявляли про ризик демотивації в роботі «безоплатних» адвокатів, про те, що іноді вони не зацікавлені здійснювати активний захист. Який шлях розв’язання цієї проблеми пропонуєте?
— По-перше, не все так погано, як може здаватися. За 8 місяців поточного року адвокатам, які працювали за призначенням, виплачено майже в 10 разів більше, ніж за весь попередній рік. У 2012-му було виплачено трохи більше 1 млн грн., й залишилась кредиторська заборгованість у сумі майже 700 тис. грн. Напочатку року ми пообіцяли, що всю кредиторську заборгованість за попередні роки буде погашено, і це вже зроблено. Вся робота, виконана захисниками до 1 січня 2013 року, оплачена. Плюс вже за цей рік адвокатам виплачено понад 10 млн грн.
Наведу конкретний приклад. Нині за надання допомоги на двох стадіях — досудового розслідування й судового розгляду в суді першої інстанції — у разі обвинувачення за ч.2 ст.115 КК та мінімальної кількості епізодів і співучасників адвокат отримає близько 5—6 тис. грн. Звичайно, це орієнтовно.
Система оплати побудована таким чином, що вона враховує складність кримінального провадження. До уваги береться 8 критеріїв складності. Гонорар адвоката розраховується за формулою. Що стосується надання правової допомоги затриманим особам, то там застосовується принцип оплати за фактично затрачений час.
Загалом система оплати підтвердила свою ефектність і радикально змінюватися не буде, але в процесі її застосування ми все ж таки знайшли деякі недоліки. Це перш за все недостатня збалансованість. Наприклад, за надання правої допомоги затриманим на початковій стадії провадження, коли особа є найбільш вразливою та коли дуже важлива якісна робота адвоката, бо від цього залежить весь подальший хід кримінального провадження, оплата недостатня. Разом з тим за участь адвоката у розгляді питання про застосування, зміну або скасування примусових заходів медичного характеру оплата може бути несправедливо завищеною. Саме тому ми зараз розробляємо проект постанови Кабміну про внесення змін до постанови від 18.04.2012 №305. Усі ці дисбаланси будуть усунуті.
Крім того, плануємо задіяти мотиваційні чинники. Наприклад, розглядається питання про обрання щодо особи запобіжного заходу. Якщо в результаті роботи захисника клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою буде відхилено, то застосовуватиметься підвищувальний коефіцієнт. Якщо таке клопотання все ж таки буде задоволено, але адвокат подасть апеляцію й рішення слідчого судді суду першої інстанції Апеляційний суд скасує, то адвокат також отримає бонус, але трохи менший, ніж у першому випадку. Ми переконані, система таких стимулів додатково мотивуватиме адвокатів здійснювати активний захист і зробить безоплатну правову допомогу якіснішою.
Ми сподіваємось, що Уряд підтримає цей проект постанови й тим самим суттєво покращить умови оплати послуг адвокатів. Крім того, НААУ звернулася до Прем’єр-міністра з листом, в якому підтримала нашу концепцію змін умов оплати роботи адвокатів і просить підвищити ставку погодинної оплати вдвічі — з 2,5 до 5%. Звичайно, для нас така позиція НААУ важлива, маємо підстави пропонувати Кабміну саме такий розмір оплати. Обов’язково намагатимемося цю пропозицію відстояти. Хотіли б також і в подальшому розраховувати на активну позицію НААУ та громадських організацій адвокатів.
— Скільки в середньому заробляє адвокат, який працює у вашій системі? Чи конкурентоспроможна оплата їхньої праці?
— Дуже важко навести усереднені дані — вони не будуть показовими. Це дуже індивідуально. Адвокати, які працюють майже 100% робочого часу, можуть отримувати і 10, і 15 тис. грн. на місяць залежно від складності кримінальних проваджень. А є захисники, які задіяні лише епізодично. Вони можуть отримувати до 2 тис. грн. Тобто адвокат сам визначає, скільки хоче працювати на замовлення центру. Якщо бажає завантажитися роботою, то система БПД — те місце, де завжди є гарантований потік клієнтів і регулярний, хоч і не надто великий, але стабільний і гарантований заробіток.
Напевно, для великих міст ті гонорари, які пропонує держава, не є повною мірою задовільними. Але для сільської місцевості вони більш ніж непогані. Навіть 3 тис. — 5 тис. грн. на місяць для віддаленого сільського району — це суттєві кошти. У таких регіонах навіть приватні клієнти далеко не завжди можуть заплатити такі гроші, які сьогодні пропонує держава.
Крім того, не забуваймо, що клієнтами системи стають, як правило, неплатоспроможні люди. Тому за них і платить держава. Адвокати, які надають БПД, не є конкурентами тим захисникам, які працюють у кримінальному процесі з приватними клієнтами. Їх інтереси розділяють навіть види кримінальних правопорушень: адвокати, які працюють з приватними клієнтами, як правило, мають справу з посадовими злочинами, а у нашому випадку — це здебільшого грабежі, пограбування, крадіжки, тілесні ушкодження, зберігання наркотиків.
«Єдиний спосіб позбутися кишенькових адвокатів — запровадити прозорі стандарти якості й забезпечити їх дотримання»
— На останньому засіданні Ради адвокатів України обговорювалися стандарти якості надання БПД, і ця тема викликала досить бурхливі дискусії. За законом, Мін’юст затверджує ці стандарти, але адвокати переконані, що саме вони мають долучитися до цього. Чи вдалося досягти компромісу та якими, на вашу думку, мають бути стандарти якості?
— Це одне з найважливіших питань і для системи БПД, і для адвокатури в цілому. Не варто окремі різкі висловлювання стосовно цього питання вважати позицією адвокатури в цілому. Позиція НААУ була неодноразово озвучена публічно, і те, що стандарти якості надання БПД повинні бути, сумнівів ні в кого не викликає. Закон говорить, що їх повинен затверджувати Мін’юст, і це природно, оскільки саме це відомство є замовником послуг захисту. Витрачаючи гроші платників податків, воно не може не висувати певних вимог до послуги, яку купує.
— На засіданні також говорилося, що стандарти, розроблені чиновниками, можуть суперечити принципу незалежності адвоката…
— Звичайно, адвокат — незалежний у своїй діяльності, цей принцип священний і недоторканний. Є поняття правової позиції адвоката, і система БПД наразі організована таким чином, що її адміністративна (управлінська) й адвокатська (пов’язана безпосередньо з наданням правової допомоги) складові розділені. Тобто штатні працівники центрів не мають жодних можливостей і прав втручатися в роботу адвоката чи впливати на його правову позицію. Це — основа системи.
Стандарти якості теж не мають стосунку до професійної діяльності адвоката як такої. Вони повинні визначити обов’язкові вимоги до послуги, яку купує держава. Наприклад, чи повинна держава платити, якщо адвокат прийшов у судове засідання, просидів там і нічого не зробив? Або прийшов у судове засідання, не ознайомившись з матеріалами справи, не поспілкувавшись з клієнтом?
От якого плану мають бути стандарти, вони навряд чи мають бути пов’язані із стратегією й тактикою захисту у конкретному кримінальному провадженні.
Попри те що в законі повноваження затверджувати стандарти якості надання БПД закріплені за Мін’юстом, ми, перебуваючи в постійній взаємодії з НААУ, у відповідь на висловлену її головою стурбованість з приводу того, що орган державної влади, а не орган адвокатського самоврядування затверджуватиме стандарти, погодилися розробляти їх спільно. А перед тим як їх затверджувати — отримати попереднє схвалення проекту документа від НААУ. Думаю, це цілком розумний компроміс, який дозволить отримати якісний продукт.
— Не так давно було презентовано пілотний проект громадських організацій з оцінювання якості роботи адвокатів, які надають БПД. До нього теж висловлювалося чимало зауважень з боку представників органів адвокатського самоврядування. На їхню думку, спроба аналізу адвокатських досьє під час оцінювання є загрозою незалежності захисників…
— Знов-таки, ця проблема, швидше за все, підігрівалася тими ж людьми, які необгрунтовано ставлять під сумнів професійний рівень захисників, які надають БПД. По-перше, це була широка ініціатива самих адвокатів, які надають БПД, яка знайшла свою реалізацію у рамках проекту громадських оргінізацій — Української Гельсінкської спілки з прав людини й Української фундації правової допомоги (серед засновників останньої, до речі, і Спілка адвокатів України, і Асоціація правників України). Координаційний центр з надання БПД забезпечив організаційну допомогу, тобто посприяв інформуванню адвокатів про цю ініціативу і надав приміщення для проведення зустрічей. Очевидно, не зовсім коректно називати цю, я би сказав, «вправу» оцінюванням. Це був швидше обмін досвідом між адвокатами, оскільки результати спілкування стали доступні ширшому загалові лише у знеособленому й узагальненому вигляді, тобто без прізвищ адвокатів та їх клієнтів і без зв’язку з конкретними кримінальними провадженнями.
Крім того, наскільки мені відомо, адвокатська таємниця жодним чином не могла бути порушена, оскільки в тих випадках, коли захисники дійсно мали досьє й надавали його іншим адвокатам, вони брали письмову згоду своїх клієнтів. Це я знаю достеменно, і про це публічно говорили адвокати, які брали участь в «оцінюванні», під час круглого столу 23 липня поточного року.
Коли згоди не було, то досьє не надавалось, а розмова велася тільки навколо копій процесуальних документів. У мене знов є запитання: невже копія обвинувального акта містить адвокатську таємницю? Чи копія ухвали суду, чи протокол затримання? Звичайно ж, ні. Тому, з моєї точки зору, мої колеги просто не до кінця один одного зрозуміли, коли вели дискусії. Але в тому, що дискусія відбулася і продовжується, — великий позитив.
Те, що самі адвокати, які надають БПД, зацікавлені в стандартах якості та незалежному моніторингу їх дотримання — теж позитив. А чому вони в цьому зацікавлені? А тому що, на превеликий жаль, у нашій системі є певна кількість адвокатів, яких називають кишеньковими, які працюють не в інтересах клієнта, а в інтересах слідчого. Єдиний спосіб їх позбутися — запровадити стандарти якості, які дозволять порівняти, з якою мірою успіху працюють різні фахівці. Наразі стосовно цього питання є згода між Мін’юстом і НААУ.
Ви знаєте, що на останньому засіданні РАУ була підтримана висловлена мною від імені Мін’юсту пропозиція про підготовку меморандуму про співпрацю у сфері надання БПД між НААУ й Міністерством. Насправді порядок денний такої співпраці значно ширший, ніж спільне розроблення стандартів якості надання БПД. Це й обмін інформацією між Єдиним реєстром адвокатів України і реєстрами адвокатів, які надають БПД, це й підвищення кваліфікації адвокатів, і співпраця між центрами з надання БПД й радами адвокатів у регіонах щодо захисту прав адвокатів, і розміщення соціальної реклами, спрямованої на доступ до захисту, і цілий ряд інших питань. Наразі проект меморандуму розробляється, і ми сподіваємося, що найближчим часом зможемо запропонувати його міністру юстиції і Раді адвокатів України.
— До речі, щодо стандартів якості є ще один нюанс: ці критерії стосуватимуться адвокатів узагалі чи тільки тих, хто надає БПД?
— Закон недарма передбачає затвердження стандартів якості надання БПД. Зрозуміло чому: між суб’єктом права на отримання БПД (клієнтом) і суб’єктом її надання (адвокатом) немає угоди, а отже, немає переговорів про її предмет. Є лише закон і прямо визначений ним обсяг повноважень захисника. Таким чином, потрібен єдиний для всіх і відомий усім стандарт їх реалізації. Клієнт повинен знати, чого може очікувати та вправі вимагати від захисника, наданого державою. Крім того, на відміну від ринку адвокатських послуг, захист за рахунок держави оплачується за прозорою й уніфікованою системою. Отже, якщо різної якості послуги оплачуватимуться однаково, це буде не тільки неефективне використання коштів платників податків, а й несправедливість відносно сумлінних адвокатів.
Дійсно, на останніх засіданнях РАУ з ініціативи окремих її членів ставилося питання про розроблення й затвердження стандартів якості адвокатської професії. Але така постановка питання не була підтримана РАУ. Наша позиція тут суголосна: закон цього не передбачає. Є вичерпний перелік прав і обов’язків адвокатів, визначені законом «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», є Правила адвокатської етики, затверджені вищим органом адвокатського самоврядування — з’їздом адвокатів.
Що стосується стандартів якості надання БПД, то вони жодним чином не конфліктують чи не перетинаються з тими ж Правилами адвокатської етики, оскільки не є стандартами професії. Стандарти є аналогом специфікації певного продукту, який закуповується. Тобто це опис того, що держава купує в адвокатів як суб’єктів надання БПД. Якщо ми йдемо до магазину купувати телевізор, то приблизно уявляємо, чого хочемо: шукаємо пристрій з певною довжиною діагоналі екрану, певним набором функцій, певним кольором корпусу тощо. Подібний опис тих послуг, які держава купує в адвоката, і є основою для розроблення стандартів якості надання БПД.
Джерела для розроблення стандартів надання БПД у кримінальному процесі (а йдеться поки що саме про них) теж відомі: це, насамперед, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Кримінальний процесуальний кодекс, Директива Європейського парламенту та Ради ЄС про право доступу до адвоката у кримінальному процесі та про право затриманих (арештованих) на повідомлення третіх осіб, Принципи та керівні настанови ООН щодо доступу до правової допомоги у системі кримінального правосуддя, затверджені стандарти якості надання безоплатної правової допомоги інших країн.
Безумовно, вони в майбутньому можуть використовуватися всіма адвокатами. Це як пам’ятка, як nota bene для захисника, котра має полегшити його роботу, зробити її якіснішою. Проте ми переконані, що стандарти повинні народитися в середовищі адвокатури, бути сприйняті адвокатами, які мають відчувати свою причетність до їх створення. Вогнем і мечем ці стандарти насаджуватися не будуть. Тільки за таких умов стандарти будуть дієвими.
«Тепер є організаційні можливості для формування спільної позиції захисту»
— Ви говорили, що саме завдяки системі БПД змінюватимуться відносини між прокуратурою й адвокатурою. Як ви вважаєте, чи здатні адвокати, котрі у вас працюють, це зробити та яким чином вони можуть позбавитися дисбалансу у відносинах із прокуратурою?
— У вашому запитанні вже є відповідь на те, чому адвокатура зацікавлена в розвиткові системи БПД. Саме тому, що в нашій системі захист — інституціонально організований. Тобто є можливості щодо накопичення практики здійснення захисту, практики застосування нових норм КПК, є можливості аналізу, обміну досвідом між адвокатами. Це, до речі, вже відбувається. Наші адвокати в кожному регіоні регулярно збираються, формують спільні стратегії і тактики. Такого в адвокатурі ніколи не було. Це визнають дуже досвідчені адвокати, які вже по 30—50 років у професії.
Наразі ми відібрали в кожному регіоні по 2—3 найбільш активних адвокатів і сформували з них так звану мережу модераторів обміну досвідом, або мережу тренерів. Загалом таких адвокатів 60. Вони представляють усі регіони України.
Для них ми провели 3 дводенні тренінги. Один був присвячений вивченню нового КПК та практиці застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як джерела права у контексті нового КПК. Другий — методикам проведення тренінгів, третій — підготовці адвокатами-тренерами презентації двох зразків методичних рекомендацій, розроблених самими ж адвокатами для адвокатів-захисників (щодо дій адвоката при затриманні особи і при розгляді питання про застосування до неї запобіжного заходу). І тепер ці 60 тренерів протягом вересня в усіх регіонах організують по два так званих каскадних тренінги для всіх адвокатів, які надають БПД. Це, власне, ілюструє внутрішню структуризацію всередині адвокатської БПД-спільноти, сприяє обміну досвідом. Як ви слушно зауважили, з’явилися можливості впливати на формування практики правозастосування.
Раніше в слідства і сторони обвинувачення загалом для цього було значно більше можливостей. Оскільки там існує система державних органів. Вони формують практику застосування нагорі та впроваджують її через адміністративну вертикаль. У нас, звичайно, такого немає. Але в нас тепер є організаційні можливості для формування спільної позиції захисту.
Чому адвокатура зацікавлена в цьому? Тому що саме робота адвокатів системи БПД впливає на розв’язання тих проблем, які виникали в адвокатів раніше. Наприклад, раніше питання допуску до затриманого було однією з відчутних проб¬лем. Тепер такої проблеми в принципі не існує. Саме завдяки роботі системи БПД. Тому що діє правило: до затриманої особи в будь-який час доби зобов’язані допустити адвоката, надати можливість для конфіденційного побачення з ним.
Знов-таки, є підстави вважати, що принаймні фізичного тиску на затриманих осіб з боку міліції стало менше. Про це свідчать захисники. Адже, як тільки наш адвокат приїжджає до затриманої особи й бачить якісь ознаки фізичного впливу, перше, що він робить, — це фотографує все на мобільний телефон, друге — викликає швидку, і тілесні ушкодження відповідним чином фіксуються, а потім міліція має із цього приводу багато проблем. І це впливає не тільки на практику застосування, а й на культуру професійної поведінки наших процесуальних опонентів.
— Тобто, на вашу думку, це певним чином піднімає престиж адвокатської професії?
— Безумовно, так. Про це говорять самі адвокати. Коли вони працюють зі слідчим і той намагається якимось чином обмежити їхні права, вони говорять: «Шановний слідчий, хто тобі платить? Держава. Ти виконуєш свою роботу. Але мені теж платить держава, і я теж виконую свою роботу». Тобто навіть цей здавалося б незначний, на перший погляд, факт допомагає бути на рівних. Слідчий розуміє те, про що ми з вами говорили на початку: держава сьогодні інвестує в обидві сторони кримінального процесу, а не лише в сторону держобвинувачення.
Звичайно, ситуація сьогодні далеко не ідеальна, ще є чимало проблем, але в будь-якому випадку це ще один крок уперед у напрямі до справедливого правосуддя.
© Закон і Бізнес
