Як свідчить історія, всі існуючи права людини, що закріплені в міжнародних документах, конституціях, законодавстві є вистражданими та відвойованими людством. Тому захист прав людини та громадянина має бути пріоритетом діяльності правової, демократичної, суверенної держави.
До Приазовського бюро правової допомоги Мелітопольського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги звернулась мешканка села Новоолександрівка Приазовського району Запорізької області із питанням оскарження відмови Приморського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у призначенні їй пенсії по втраті годувальника.
Клієнтка повідомила, що у березні 2019 року помер її чоловік, який був пенсіонером за віком та отримував пенсію, яка була єдиним джерелом існування їхньої родини, оскільки вона за станом здоров’я не працювала, досягла пенсійного віку, однак не мала достатньої кількості страхового стажу, тому не отримувала пенсію. Після смерті чоловіка вона звернулась до Приморського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення їй пенсії по втраті годувальника, однак їй було відмовлено, через те, що вона не набула права на отримання пенсії, через відсутність страхового стажу.
Відповідно до наказу Мелітопольського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги представництво інтересів клієнтки доручено заступнику начальника відділу «Приазовське бюро правової допомоги» Юлії Стефанковій.
Після отримання необхідної інформації та ретельного вивчення документів правницею було підготовлено адміністративний позов до Запорізького окружного адміністративного суду про визнання протиправними дій Приморського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, що полягають у непризначенні клієнтці пенсії у зв’язку із втратою годувальника та зобов’язання призначити вказану пенсію. У зв’язку із скрутним матеріальним становищем клієнтки в адміністративному позові також зазначено клопотання про звільнення її від сплати судового збору.
Позов обґрунтовано тим, що статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Єдиним нормативним актом, що відповідно до вимог Конституції України регулює питання пенсійного забезпечення громадян України є Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон).
Відповідно до п.3 ч.1 ст.9 Закону одним із видів пенсійних виплат є пенсія у зв’язку із втратою годувальника.
Частиною 1 статті 36 Закону передбачено, що пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині 2 статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), – незалежно від тривалості страхового стажу.
У частині 2 вказаної статті Закону зазначено, що непрацездатними членами сім’ї, у тому числі, вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Частиною 3 вказаної статті передбачено, що до членів сім’ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не дає визначення поняттю «пенсійний вік». Та, виходячи з його положень, пенсійний вік можна визначити як вік людини, з настанням якого особа може, за загальним правилом, звернутися за призначенням пенсії.
Таким чином, клієнтка, досягнувши пенсійного віку, має право на отримання пенсії у зв’язку із втратою годувальника.
Ухвалами Запорізького окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та задоволено клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Не зважаючи на наявність відзиву на адміністративний позов з боку відповідача, в якому він наполягає на відмові у задоволені позову, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2019 року адміністративний позов задоволено, дії відповідача визнані протиправними та управління Пенсійного фонду зобов’язано призначити позивачці пенсію у зв’язку із втратою годувальника.
До уваги! За безоплатною правовою допомогою, юридичними консультаціями та роз’ясненнями законодавства звертайтеся до центрів з надання безоплатної правової допомоги.
Адреси та телефони центрів з надання БВПД та бюро правової допомоги можна дізнатися зателефонувавши на Всеукраїнську гарячу лінію правової допомоги 0-800-213-103 (цілодобово та безкоштовно зі стаціонарних і мобільних телефонів у межах України).
