Відновне правосуддя є новим, сучасним підходом до реагування на протиправну поведінку та вчинення злочинів. Він враховує баланс інтересів громади, потерпілої особи та правопорушника. Адже, як свідчить практика, суворе покарання не є запорукою того, що людина виправиться. Такий шанс надає «Програма відновлення для неповнолітніх, які є підозрюваними у вчиненні злочину».
Героєм цієї історії є Микола (ім’я змінене), шістнадцятирічний хлопець. Він живе у невеликому селищі в Одеській області. Якось, зайшовши до неогородженого дачного будинку, він зазирнув до гаража. Той не мав вхідних воріт, так що надмірну допитливість хлопця ніщо не стримувало. Побачивши домкрат, поцупив його. Пізніше сховав його у багажник автомобіля свого знайомого.
Маленька «пригода» обернулася великими неприємностями. Хлопець обвинувачувався у вчиненні злочину, що передбачений ч. 1 ст.185 Кримінального кодексу України – таємне викрадення чужого майна (крадіжка). Максимальне покарання передбачає позбавлення волі на строк до трьох років.
Микола свою вину у вчиненні злочину визнав повністю. Під час судового розгляду справи захисник хлопця подав клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 185 Кримінального кодексу на підставі ст. 48 Кримінального кодексу. Це клопотання мотивувалося тим, що обвинувачений після вчинення ним злочину добровільно взяв участь у проєкті «Програма відновлення для неповнолітніх, які є підозрюваними у вчиненні злочину». Він успішно пройшов програму, що є однією з можливих підстав звільнення від кримінальної відповідальності.
Потерпілий також просив не притягувати Миколу до кримінальної відповідальності, дати йому шанс виправитися без покарання. Чоловік підтвердив у суді, що завдана шкода повністю відшкодована батьками хлопця.
Завдяки програмі відновлення для неповнолітніх життя хлопця налагодилося. Зараз Микола працює стропальником на заводі в Одесі. Нещодавно його підвищили до головного стропальника, про що він розповідає з гордістю, хоч і трішки сором’язливо. Він говорить, що робота подобається, але визнає, що дуже складна, і в майбутньому не хотів би так важко працювати фізично. На заводі всі працівники старші за Миколу. Друзі хлопця залишились вдома, у селищі, звідки він родом. Та коли Микола приїздить з Одеси, спілкується з ними, грає у футбол. Має хобі – «крутити гайки», вдома є мотоцикл. Мріє про роботу, сім’ю, друзів, подорожі. Батько сином пишається.
Микола шкодує, що вчинив крадіжку, говорить, що потрапив під вплив приятеля. На викрадену річ планів не було, не знав, що з нею робити, а тому й віддав знайомому. З хлопцем, який підштовхнув його на такий вчинок, тепер не спілкується. Микола впевнений, що програма відновлення для неповнолітніх пішла йому на користь, дала надію на те, що він досягне успіху у житті.
