назад

Як працюють центри безоплатної правової допомоги Мін’юсту: “Неофіційна розмова” з Олександром Барановим

Кому дзвонити, якщо вас затримали… “Моє чергування було 1 січня днем, а перший дзвінок до нас надійшов о 2 годині ночі. О 2 годині ночі в Києві була затримана перша людина”. Про нові технології та гордість за країну… “Україна на сьогодні саме в частині системи безоплатної правової допомоги займає одну з провідних позицій в Європі. І навіть у світі”. Про допомогу всім українцям… “Люди безпосередньо з Донецька, з Луганська часто заходять, дивляться. Це дає їм можливість отримати цю інформацію не приїжджаючи на територію України”.

Герой чергового випуску програми “Неофіційна розмова” телеканалу “Дом” — Олександр Баранов, керівник Координаційного центру з надання правової допомоги Міністерства юстиції України.

Олександр Баранов — киянин, 44 роки, юридичний стаж — 8 років. Хоча сам з родини юристів, кар’єру починав в фармацевтиці. Має три вищі освіти: економіст, інвестиційний менеджер і магістр права. Відповідальний за розвиток нових сервісів, зокрема, відновного правосуддя та медіації. Вміє керувати конфліктами та швидко ухвалювати рішення. Любить гарну літературу, цікавиться новими технологіями та космосом.

Вторинна та первинна — у чому відмінності?

Організована Мін’юстом система безоплатної правової допомоги ділиться на вторинну та первинну. Її діяльність регламентується законом України “Про безоплатну правову допомогу”. У центрах первинного рівня громадянам надають юридичні консультації, допомагають у складанні заяв, скарг та інших правових документів (але не процесуального характеру). Вторинна правова допомога передбачає надання адвокатів, супровід громадян в суді та інших органах, складання процесуальних документів (позовів, апеляційних та касаційних скарг, клопотань тощо).

Зустріч з Олександром Барановим відбулася в Регіональному центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Луганській і Харківській областях, який розташований у Харкові.

Чергові таких центрів працюють цілодобово — приймають заявки та, наприклад, у разі затримання людини — забезпечують призначення адвокатів. З цим регіональним центром співпрацюють 200 адвокатів, які надають правову допомогу в Харківській і Луганській областях.

Всього в Україні діють 107 центрів надання вторинної правової допомоги, з них: 23 — регіональні (обласні) та 84 — місцеві. До роботи залучено 1500 юристів.

— На прикладі харківського центру: як працюють такі центри, чим вони корисні людям?

— Регіональні центри вторинної правової допомоги створені для того, щоб надавати захист людям у кримінальному процесі. Після надходження заявки протягом години черговий регіонального центру знаходить адвоката в будь-який час доби та протягом години адвокат прибуває до клієнта.

До моменту, поки приїде адвокат, нічого з такою людиною та ж поліція робити не може. Вони повинні дочекатися адвоката, поки він проведе першу зустріч з клієнтом, пояснить йому права, поговорить з ним і тільки після цього правоохоронці можуть здійснювати якісь заходи.

— У чому різниця між первинною та вторинної правовою допомогою?

— Первинна правова допомога — це надання консультації, правової інформації. Вторинна правова допомога — це захист у кримінальному процесі, це представлення інтересів клієнта в судах або в інших органах у цивільному адміністративному праві та складання процесуальних документів.

— Такі центри безоплатної правової вторинної допомоги діють в усій Україні?

— Саме регіональних центрів в Україні 23. Вони надають адвокатів у разі затримання людини. Але не людина сама дзвонить, про затримання повідомляє орган правопорядку.

У нашої допомоги є необхідність, коли людина не може собі дозволити адвоката. Або є категорія справ, де адвокат зобов’язаний бути, але людина з тієї чи іншої причини не укладає з ним контракт. У цьому випадку в центр можуть звернутися суди, слідчі тощо.

Затриманий не може вплинути на вибір адвоката, який надається центрами. Але якщо у затриманого є свій адвокат, він може відмовитися від адвоката, якого призначає центр. Але зробити він це може в присутності винятково адвоката, який був призначений центром.

— Це державні адвокати?

— Вони не держслужбовці. Вони не в штаті. Адвокати, які хочуть надавати вторинну правову допомогу, проходять через просту процедуру конкурсного відбору, потрапляють до реєстру адвокатів, які можуть надавати вторинну правову допомогу. З адвокатом укладається контракт і адвокат надає свої послуги.

— Він отримує за це оплату від держави?

— Розмір оплати чітко регламентований законодавством, чітко вказано — за які дії, в якому обсязі адвокат отримує винагороду.

Сама методика винагороди на сьогодні залежить від витраченого часу адвокатом, година його роботи — це 5% від прожиткового мінімуму.

— Під час створення такої структури й такої моделі ви керувалися чиїмось досвідом чи це було придумано?

— Можна сказати, що наша модель більш схожа на канадську модель надання правової допомоги. Але ми надаємо допомогу не тільки в кримінальному процесі, а в цивільно-адміністративному і даємо консультації.

Ми далеко пішли від інших моделей, які існують, тому що уряд підтримує дуже сильно систему безоплатної правової допомоги та на думку багатьох експертів Україна на сьогодні саме в частині системи безоплатної правової допомоги займає одну з провідних позицій у Європі. І навіть у світі.

— Це ж ще у 2013 році виникла ініціатива створення таких центрів безоплатної правової допомоги?

— Так, я почав працювати в цій системі з листопада 2012 року, це саме був підготовчий етап. Я був заступником директора, займався напрямами інформатизації, забезпечення цифрової роботи офісів, логістикою.

Тоді було 27 офісів — 25 областей, Київ та Севастополь. Спочатку ми самі починали чергувати в координаційному центрі і перерозподіляли дзвінки на регіони.

Моє чергування було 1 січня вдень, а перший дзвінок до нас надійшов о 2 годині ночі. О 2 годині ночі в Києві була затримана перша людина.

— Ви пам’ятаєте цей дзвінок? Що це був за випадок?

— Якщо я не помиляюся, десь на мосту в Києві працівники патрульно-постової служби затримали людину і вони подзвонили до центру повідомити про те, що у них є затриманий, і уточнити, що тепер робити далі. Це був самий початок, потім, звичайно, процес стабілізувався, і вже усі розуміли — хто і за що відповідає, хто що робить.

— Скільки звернень було до харківського центру, де ми зараз знаходимося?

— Центр зараз відповідає за дві області — за Луганську і за Харківську. Але якщо говорити про Харківську область, за весь час існування регіональний центр надав адвокатів майже в 40 тис. справах. Торік це було майже 5 тис. справ, а разом з Луганською областю — 7 тис. справ.

За всіма центрам країни за минулий рік було 82 тис. справ, це тільки в кримінальному процесі.

За кількістю справ призначення адвокатів у кримінальному процесі у нас два передових регіони — Дніпропетровська область та місто Київ. На третьому місці — донецько-запорізький центр (він обслуговує Запорізьку і Донецьку області), на четвертому — харківсько-луганський і на п’ятому вже Одеса.

— Скільки людей працює у всій цій сфері?

— На 107 центрів безоплатної вторинної правової допомоги працює понад 2 тис. людей, з яких 1500 — це юристи. Штатні юристи, які надають консультації людям, представляють їхні інтереси в судах, інформують щодо того, як захищати свої права самостійно, що робити, якщо ці права вже порушені.

Допомога жителям окупованих територій

— Чи звертаються до вас з непідконтрольних Україні територій Луганської та Донецької областей або з Криму?

— Крім регіональних, у нас ще існують місцеві центри, яких на сьогодні 84, а глобально в усій країні — понад 500 офісів.

Саме до місцевих центрів можуть приходити люди з проблемами, з питаннями. Їх тут проконсультують, нададуть адвоката або працівника, який буде представляти інтереси громадянина в судах. Але для цього потрібно прийти до центру.

Якщо ми говоримо про людей, які перебувають на непідконтрольних територіях, вони можуть на сьогодні отримати консультацію за допомогою цифрових засобів зв’язку — телефоном, електронною поштою, за допомогою інтернету.

У нас є два мобільних додатки. Перший розповідає про систему, другий розповідає про права людей, зокрема внутрішньо переміщених осіб. Також у нас є своєрідна юридична вікіпедія — WikiLegalAid (“вікілігалейт”) і базовий сайт безоплатної правової допомоги.

І ми бачимо, наприклад, за статистикою використання цих ресурсів, що люди безпосередньо з Донецька, з Луганська часто заходять, дивляться. Це дає їм можливість отримати цю інформацію, не приїжджаючи на вільну територію України.

Але все-таки, якщо необхідно отримати правову допомогу, їм потрібно звернутися безпосередньо до центру, всі центри розташовані на підконтрольній території. Але дуже часто люди приїжджають.

— З якими питаннями звертаються?

— На початку найбільшою проблемою було встановлення факту народження або смерті, які сталися на непідконтрольній території. Зараз такий факт народження або смерті встановлюється через суд, потрібно скласти процесуальний документ і судове засідання з цього питання має відбуватися у день подачі цього звернення. Якраз працівники наших центрів та офісів допомагали складати такі процесуальні документи.

Зараз акцент тематики звернень трохи змінився, акцент перемістився на трудові права, сімейне право, розлучення, аліменти. Тобто спектр стає більше схожим на той, з якими питаннями звертаються інші жителі України.

— Але до 2014 року центри такої допомоги були й на нині непідконтрольних територіях. Що з ними сталося?

— Так, регіональні центри були в Донецьку і Луганську, в Сімферополі та Севастополі.

Вони працювали до останнього. Настільки до останнього, що ми не вивезли навіть обладнання з них. Тільки люди поїхали з цих регіонів.

Зараз ці центри закриті. Жителів Луганської області зараз обслуговує регіональний центр у Харкові. Донецькій області — Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Донецькій та Запорізькій областях. Але у нас також є місцеві осередки у Краматорську і Маріуполі, можна звертатися і до цих місцевих центрів.

Також ми присутні на контрольних пунктах в’їзду-виїзду (КПВВ). Під час перетину адмінкордону з Кримом або лінії зіткнення на Донбасі люди можуть звернутися, якщо у них є якісь питання правового характеру. Нещодавно в Луганській області відкрили новий КПВВ “Щастя”, при ньому діє сервісний центр, де працює, зокрема, Центр надання адміністративних послуг (ЦНАП). Ми в ньому вже присутні. До ЦНАПу можна звернутися по інші послуги і водночас отримати консультацію від наших юристів, або подати заявку на вторинну правову допомогу.

Правовий клуб PRAVOKATOR

В системі безоплатної правової допомоги створена комунікаційна платформа — Правовий клуб PRAVOKATOR. Зараз працює п’ять таких клубів — у Києві, Львові, Харкові, Дніпрі та Одесі. На їх базі проводиться навчання і розвиток персоналу. Це також майданчик для обміну досвідом професіоналів, експертів, генерування і впровадження інноваційних практик в галузі права.

— Хто придумав цю назву — PRAVOKATOR?

— Було агентство, яке розробляло назву. Було дві пропозиції, і одна з них — PRAVOKATOR.

Спочатку було складно звикнути, чому на “правокатор”? Зверніть увагу, в написанні свідома ніби граматична “помилка” — не “провокатор”, а “правокатор”, тобто основа — “право”.

Система безоплатної правової допомоги дуже багато часу приділяє експертному розвитку персоналу, адвокатів, з якими вона співпрацює. І ми дійшли до розуміння того, що нам потрібна якась своя база. Міністерство юстиції придбало п’ять приміщень у країні — в Києві, Харкові, Одесі, Дніпрі та Львові. І тут організували клуби PRAVOKATOR.

— Тут збирається експертне середовище, але як така допомога тут не надається, правильно?

— Так, тут відбувається навчання адвокатів, юристів центрів, тут відбуваються експертні столи, дискусії, круглі столи.

— Щоб було зрозуміло, розкажіть про PRAVOKATOR на прикладі клубу в Харкові.

— У харківському клубі відбуваються різні заходи. Менш як місяць тому було обговорення запуску пілота Custody Records у поліції. Приїжджали представники Офісу генерального прокурора, Нацполіціі, партнери і, звичайно, були наші працівники.

— Що це за пілотний проєкт?

— Його суть: у момент затримання поліціянт буде сам фіксувати факт затримання в спеціальній програмі, технічно — на планшеті. І ця інформація відразу ж буде надходити у відділення поліції. Далі буде повідомлятися в регіональний центр безоплатної вторинної правової допомоги. Якщо ми говоримо про Харків, то в наш харківсько-луганський центр. І після надходження інформації центр шукає адвоката.

Система Custody Records дозволяє уникнути ситуації, коли в відділення можуть привезти людину і не фіксувати її затримання. Є неофіційна статистика, яка свідчить, що на кожне одне офіційне затримання доводиться 30 прихованих затримань, коли затримання людини не оформляється.

— Це порушення з боку правоохоронців, правильно я розумію?

— Так. Зараз ця система вже працює. Вона дає змогу зафіксувати людину, яка надходить до ізолятора тимчасового утримання, зафіксувати її стан (фізичний, стан здоров’я), зафіксувати, чи був у неї адвокат під час затримання. І якщо такого адвоката не було, повідомити в наш центр про те, що необхідний адвокат, який приїде на зустріч із таким затриманим.