У серпні 2019 року до Каланчацького бюро правової допомоги звернулася пані М., яка потребувала безоплатної вторинної правової допомоги у справі щодо визнання батьківства. Голопристанський місцевий центр з надання БВПД призначив пані М. адвоката Тамару Кушнеренко (доручення 166-2019 від 22.08.2019 року).
Клієнтка пояснила, що з січня 2006 року вона проживала з гр. Ц. як чоловік та жінка. У серпні 2007 року у них народився син – актовий запис про народження дитини був складений Червоночабанською сільською радою Каланчацького району Херсонської області. У грудні 2014 року сторони припинили спільне проживання, з моменту народження відповідач не оспорював батьківства та опікувався дитиною, брав повну участь у вихованні сина.
Вивчивши матеріали справи, адвокат звернулася до суду із позовною заявою про визнання батьківства.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.
На реалізацію положення Конституції і передбачено визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою, оскільки гарантується дитині батьківство, незалежно від того, у шлюбі перебувають її батьки чи ні.
Згідно із ст. 55 КпШС України якщо батьки не перебувають у шлюбі між собою, запис про матір дитини провадиться за заявою матері. А запис про батька дитини – за спільною заявою батька і матері дитини, або батько записується згідно з рішенням суду.
Відповідно до ст. 125 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.
Згідно зі ст. 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
У преамбулі Конвенції ООН про права дитини визначено, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння. Зазначене положення також закріплено у ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», якою сім`я визнається природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і яка несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Пленум Верховного Суду України в п. 6 своєї постанови N 3 від 15.05.2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснив, що у тих випадках, коли батьком дитини записано конкретну особу, вимоги про визнання батьківства мають вирішуватися одночасно з вимогами про виключення відомостей про цю особу як батька з актового запису про народження дитини.
Пунктом 9 зазначеної Постанови визначено, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.
Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини, суд постановляє рішення про виключення оспорюваних відомостей з актового запису про народження дитини.
Ознайомившись зі змістом позовної заяви, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження, батьками дитини записані: мати – пані М., та батько – громадянин М.
Довідкою, виданою виконкомом Мирненської селищної ради, підтверджено, що згідно з відомостями погосподарського обліку гр. Ц. дійсно проживав у період з січня 2006 року по грудень 2014 року разом зі своєю співмешканкою гр. М.
Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача щодо визнання батьківства є законними та обґрунтованими, встановлені судом обставини, надані заявником відомості та факт визнання позову відповідачем по справі свідчать про походження дитини від пані М. та гр. Ц. Сторонами не наведено жодних обставин, які б свідчили про протилежне.
Рішенням Каланчацького районного суду Херсонської області від 20 січня 2020 року позов пані М. по справі про визнання батьківства задоволено в повному обсязі.
Ознайомитись із рішенням можна за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/Review/87025265