Громадянин Г. протягом цілих 18 років не міг вирішити питання щодо отримання статусу жертви нацистських переслідувань. Чоловік, 1941 року народження вважаючи, що він має право на отримання вказаного статусу, неодноразово звертався до державних органів та установ, однак щоразу отримував з цього питання відмови.
Саме з таким питанням житель одного із сіл звернувся до Чортківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Як особі з інвалідністю, місцевим центром видано наказ про надання БВПД та для представництва інтересів клієнта у суді призначено адвоката Сергія Волинця.
Як вбачається з матеріалів справи, заявник народився на окупованій в той час німецько-фашистськими військами території. Його батько загинув в 1943 році під час заготівлі лісу, виконуючи примусові роботи на фашистську Німеччину.
Згідно статті 4 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» від 23 березня 2000 року, до числа жертв нацистських переслідувань належать особи, які в роки Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни, постраждали від нацистських переслідувань. Цією ж статтею встановлено, що до числа жертв нацистських переслідувань також належать діти, які народилися в місцях примусового тримання їхніх батьків та в місцях відбування батьками примусових робіт.
Положеннями статті 6 вищевказаного закону передбачено, що держава забезпечує соціальний захист жертв нацистських переслідувань та їх громадських організацій шляхом надання пільг колишнім неповнолітнім (яким на момент ув’язнення не виповнилося 18 років), в’язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, створених фашистською Німеччиною та її союзниками в період Другої світової війни, а також дітям, які народились в зазначених місцях примусового тримання їх батьків.
Завдяки професійним діям адвоката, після розгляду справи в першій інстанції та у Львівському апеляційному адміністративному суді вдалося зобов’язати управління праці та соціального захисту населення встановити громадянину Ш. статус жертви нацистських переслідувань, як дитині, яка народилася в місцях відбування батьком примусових робіт. Факт примусової праці загиблого батька клієнта було підтверджено показами свідків, документами страхових відшкодувань, що отримувала мати заявника після смерті чоловіка, від головної установи із соціального страхування у Варшаві та у відділенні у Львові, листами-відповідями з державного архіву Тернопільської області, національного фонду “Взаєморозуміння та примирення” при Кабінеті Міністрів України та іншими документами отриманими із Посольства Федеративної Республіки Німеччина.