назад

Часто буває що людина, проживаючи в будинку чи квартирі не є власником цього майна. Причин цьому може бути багато. З однією з таких стикнулась клієнта Чортківського місцевого центру. Виявилось що визнати за жінкою право власності на вказане нерухоме майно можна за набувальною давністю. Для надання вторинної правової допомоги уповноважено адвоката Романа Бахіра.

Згідно матеріалів справи, починаючи з 1980 року громадянка К. разом з чоловіком проживали у даному будинку, сплачували всі комунальні послуги, а в подальшому після його смерті продовжує у ньому проживати.

Клієнтка за законом успадкувала 1/6 частину нерухомого майна після смерті чоловіка. Інші ж родичі пропустили строк на прийняття спадщини, участі в утриманні будинку, оплаті комунальних послуг не приймали і не приймають. На даний час громадянка К. виконує ремонтні роботи, сплачує всі необхідні платежі за користування газом, електроенергією, забезпечує охорону майна. У зв’язку з цим заявила про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна.

Згідно ст. 344 Цивільного кодексу України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п’яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність). Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

При вирішенні спору, суд врахував доводи адвоката, та зокрема те, що:

– володіння є добросовісним (особа при заволодінні чужим майном не знала та не могла знати про відсутність у неї підстав набуття права власності);

– володіння було відкритим  (особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні);

– володіння є безперервним і не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Згідно рішення суду, позов задоволено в повному обсязі, за клієнткою центру  визнано право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за набувальною давністю.