Між комерційним банком і громадянином В. було укладено кредитний договір (2008), відповідно до умов якого банк надав кредит з метою своєчасної оплати вартості автомобіля у розмірі 17423 долари США, зі сплатою 11,99% річних строком до березня 2015 року. Для забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між позичальником та громадянами І. та Б. було укладено договори поруки, згідно з якими поручителі зобов’язалися нести повну солідарну відповідальність перед банком за виконання зобов’язань за кредитним договором.
У 2018 році до Червоноградського МЦ з надання БВПД звернулися громадянка І. (мати) та громадянин Б. (брат) громадянина В., які на той час були відповідачами у справі про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором. Фахівці Центру прийняли рішення про надання їм такої допомоги та призначення адвоката Романа Семенюка.
В обох випадках у заявах про перегляд заочного рішення адвокат порушив клопотання про перегляд заочного рішення Червоноградського міського суду до провадження та призначення судового розгляду і скасування заочних рішень про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У заяві громадянки І. зазначалося:
- у червні 2016 року було прийняте заочне рішення Червоноградського міського суду про стягнення з неї частини заборгованості за кредитним договором її сина громадянина Б. Однак ані ухвали про відкриття провадження, ані повістки про призначення справи, ані позовної заяви вона особисто не отримувала, як і не отримувала оскаржуване рішення не зважаючи на те, що на розписці міститься підпис. Як вдалося довідатися пізніше, зазначені листи отримувала невістка, прізвище та ініціали якої повністю збігаються з прізвищем та ініціалами заявниці, про що її не повідомляла;
- звернувшись до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором позивач (банк) не вказав, що відповідач – громадянин В. помер ще у жовтні 2011 року. Про це банку було відомо, оскільки громадянка І. повідомляла особисто.
У заяві громадянина Б. зазначено, що повістки про призначення судового засідання він не отримував, про що свідчать конверт і розписка, які повернулися по закінченню терміну зберігання, у зв’язку з перебуванням відповідача поза межами України, що підтверджено відповіддю від Державної прикордонної служби України на адвокатський запит.
В обох заявах адвокат Роман Семенюк зазначив:
- згідно з ч.4 ст.25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. Таким чином стягнення заборгованості за кредитним договором з громадянина В. є протиправним;
- протиправним є стягнення заборгованості за кредитним договором і з поручителів. На поручителів може бути покладено обов’язок щодо належного виконання зобов’язання за кредитним договором у випадку смерті позичальника лише за наявності в позичальника правонаступника, який прийняв спадщину, та згоди поручителя відповідати за нового боржника, зафіксованої у тому числі і в договорі поруки як згоди відповідати за виконання зобов’язання перед будь-яким боржником у разі переведення боргу за забезпечувальним зобов’язуванням. Проте правонаступників, тобто спадкоємців, які прийняли спадщину не має, згоди поручителів відповідати за нового боржника не має. Тому стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителів є безпідставними.
Розглянувши заяву про перегляд заочного рішення у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором, Червоноградський міський суд дійшов висновку, що заяви підлягають задоволенню.