назад

Аліменти на батьків: що, коли і як?

Тематика аліментів, що сплачуються батьками на утримання дітей, є доволі поширеною, уже написано багато статей, створено безліч інфографіків та проведено не одну сотню дискусій. Але останнім часом збільшується кількість запитів щодо правової допомоги у реалізації обов’язку повнолітніх дочки, сина утримувати батьків. Про це далі і піде мова:

Чи передбачено нашим законодавством обов’язок доглядати за старенькими батьками?

Обов’язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплено в статті 51 Конституції України.

Згідно з частиною першою статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Обов`язок повнолітніх дітей утримувати батьків згідно з чинним законодавством не пов`язується із працездатністю дітей і їх можливістю надавати батькам матеріальну допомогу та виникає на підставі сукупності наступних умов:

  • кровне споріднення дитини із матір’ю/батьком або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення);
  • непрацездатність матері, батька (тобто вони є особами, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»або особами з інвалідністю);
  • потреба матері, батька в матеріальній допомозі.

Обов’язок утримувати батьків включає:

  • надання матеріальної допомоги, так звану сплату аліментів;
  • участь у додаткових витратах на батьків.

Яким шляхом здійснюється утримання батьків?

Аліменти на утримання батьків можуть виплачуватись:

  • у добровільному порядку;
  • у судовому порядку (примусово).

Добровільний порядок.

Вважається, що повнолітні діти виконують свої обов’язки щодо утримання непрацездатних батьків добровільно.

Разом з тим, батьки та діти можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам законодавства та моральним засадам суспільства (частина перша статті 9 Сімейного кодексу України).

Отже, повнолітні дочка, син та батьки можуть за бажанням укласти договір про сплату аліментів на батьків.

У випадку якщо повнолітні дочка, син не надають матеріальну допомогу добровільно батьки мають право звернутися до суду.

Позовна заява про стягнення аліментів подається у порядку цивільного судочинства до районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів за зареєстрованим місцем проживанням або перебуванням відповідача або позивача.

Позивачем у справі буде непрацездатний батько, мати чи обоє батьків, відповідачем повнолітні дочка, сина чи всі діти разом.

За подання позовної заяви у справах про стягнення аліментів позивач звільняється від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Чи може суд відмовити у призначенні аліментів  на батьків?

Таке може бути. Законодавством визначено (стаття 204 Сімейного кодексу України), що дочка, син можуть бути звільнені судом від обов’язку утримувати матір, батька та обов’язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що:

  • мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов’язків;
  • мати, батько не сплачували аліменти на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, і така заборгованість є непогашеною на момент прийняття судом рішення про визначення розміру аліментів на батьків.

Який розмір може бути аліментів присуджених на батьків?

Важливо, що сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов’язку надання їм утримання – стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримання матеріальної допомоги від дітей.

Суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.

При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат на непрацездатних батьків суд бере до уваги можливість одержання ними утримання від інших дітей, до яких не пред’явлено позову про стягнення аліментів, а також від дружини, чоловіка та своїх батьків (частина друга статті 205 Сімейного кодексу України).

Також до уваги береться отримання батьками пенсії, пільг, субсидій, наявність в батьків майна, що може приносити дохід тощо.

Отже, в кожному конкретному випадку суд враховує всі обставини, які мають істотне значення для вирішення справи: стан здоров’я батьків, види заробітку чи доходу як дітей так і батьків, виконання батьками своїх батьківських обов’язків, сімейний стан сторін тощо.

Чи передбачена відповідальність за ухиленні від утримання своїх непрацездатних батьків?

Адміністративна відповідальність

За несплату аліментів на утримання батьків, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання, тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин.

А за повторне діяння  протягом року, таке правопорушення тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на строк від двохсот сорока до трьохсот шістдесяти годин.

Кримінальна відповідальність

Злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання непрацездатних батьків карається:

  • штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700-3400 грн.);
  • громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин;
  • виправними роботами на строк до одного року;
  • обмеженням волі на строк до двох років.

А якщо особа, яка вже раніше була засуджена за такий злочин, знову ухиляється від сплати коштів на утримання батьків, то щодо неї може бути застосовано покарання у вигляді громадських робіт на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин або виправних робіт на строк до двох років, або обмеження волі на строк від двох до трьох років.

Цивільна відповідальність

Усунення від права на спадкування за законом.

Не мають права на спадкування за законом повнолітні діти (усиновлені), які ухилялися від виконання обов’язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом (с. 3 ст. 1224 Цивільного кодексу України).

За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.