назад

Фахівці системи БПД Рівненщини допомогли жінці визнати виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

Стягнення заборгованості на підставі виконавчих написів нотаріуса є досить розповсюдженою практикою – зазначають юристи безоплатної правової допомоги. Його застосування переважно полягає у захисті цивільних прав кредитора (стягувача) щодо стягнення з боржника в позасудовому порядку  грошових сум, або витребування майна. Однак, є ситуації, коли нотаріусом вимоги щодо вчинення такого напису не дотримуються, тобто,  нотаріус вчиняє виконавчі написи на підставі документів, які не підтверджують безспірність заборгованості,  кредит є погашеним, а  приватний виконавець стягує заборгованість – у таких випадах  боржник може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис, звернувшись до суду з метою захисту своїх цивільних прав. Про це наша наступна історія.

До Радивилівського бюро правової допомоги в cерпні  звернулася пані Ольга (ім’я змінено), щодо визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Як розповіла клієнтка, вона ще у 2013 р. мала кредит в одному з банків. Кредит пані Ольга виплатила, але довідки про відсутність заборгованості у банку не отримала. Згодом банк збанкрутував.

Однак, у 2020 р. пані  Ольга дізналася, що з її заробітної плати стягується борг. Звернувшись до приватного виконавця вона дізналася, що борг стягується за кредитом, який фактично був погашений  кілька років тому. Сума боргу, яка стягувалася на користь фінансової установи становила  34 тисячі 513 гривень.

Ознайомившись із ситуацією, начальниця Радивилівського бюро правової допомоги Рівненського місцевого центру з надання БВПД Марія Поволоцька підготувала цивільну заяву до Радивилівського районного суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

За результатами розгляду справи, суд прийшов до висновку, задовольнити позов щодо визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та стягнути з фінансової установи на користь клієнтки понесені витрати по оплаті судового збору.

Довідково:

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис,законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов’язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Отже, в даному випадку нотаріус не переконався у безспірності заборгованості.

Номер справи №568/990/20

Посилання на рішення суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень https://reyestr.court.gov.ua/Review/98019172