назад

Грошова компенсація військовослужбовцю за невикористану додаткову відпустку та за речове майно

Як відстояти свої права у суді військовому, якому не виплатили грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, на день звільнення з військової служби. Фахівець Вінницького МЦ з надання БВПД -Юрій Федорович забезпечив складення позову до суду.

У 2020 році позивач-Анатолій звернувся з адміністративним позовом до Військової частини до суду, у якому просив зобов’язати військову частину виплатити йому кошти за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та визнати протиправною їх діяльність щодо невиплати.

Наказом командира в/ч його було звільнено з військової служби в запас у зв’язку із закінченням строку контракту та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

При звільнення відповідач не провів повний розрахунок з позивачем та не виплатив грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення. Також позивач-Анатолій вказав, що йому не нарахована та не виплачена індексація грошового забезпечення, а також не виплачена грошова компенсація за недоотримане речове майно.

Ухвалою суду  відкрито провадження у справі, представником відповідача подано відзив на позов (у якому зазначено, що на позивача поширювались вимоги ч. 3 розділу XXXI Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України від 15.03.2018 року № 200, якою встановлено лише оплату щорічної основної та додаткової відпусток, на які вони (військовослужбовці Національної гвардії України) мають право в році звільнення).

Право на отримання відпустки як учаснику бойових дій позивачем було припинено введенням в дію п. 19 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв’язку зі знаходженням України в стані особливого періоду з часу набрання чинності Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію». Вимоги позивача про виплату йому індексації грошового забезпечення, відповідач вказав, що згідно довідки про індексацію грошового забезпечення позивачу з січня 2018 року по січень 2019 року індексація грошового забезпечення нараховано та виплачено у повному обсязі.

Станом на час звільнення зі служби позивача Військова частина не мала належних бюджетних призначень на закупівлю речового майна, однак позивач мав можливість під час проходження служби, безперешкодно отримати речове майно в натуральному вигляді, але з не встановлених підстав своє право не реалізував. 

Суд у винесенні рішення керувався наступними мотивами:

Відповідно до вимог ст. 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік. Отже, виходячи із норм Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік є пільгою, гарантованою державою.

З наведеного слідує, що надання військовослужбовцю-учаснику бойових дій пільги у вигляді додаткової відпустки зі збереженням заробітної плати протягом 14 календарних днів припинено та поставлено в залежність від наявності або відсутності дії “особливого періоду”. Водночас визначення цього поняття надано у статті 1 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” № 3543-ХІІ від 21 жовтня 1993 року

Таким чином, спірні правовідносини щодо отримання грошової компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки у зв`язку із звільненням позивача виникли в особливий період.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, припиняється.

Суд зазначає, що норми Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

При цьому суд вважає, що припинення додаткової відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на таку відпустку в цілому, яке може бути реалізоване в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Наведені висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у рішенні від 16.05.2019 за результатами розгляду зразкової справи № 620/4218/18.

З приводу позовних вимог, що стосуються бездіяльності відповідача в частині не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення.

Згідно з ч.2, 3   ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”   до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідачем-військовою частиною жодним чином не обгрунтовано не виплату індексації грошового забезпечення, не надано доказів щодо підвищення  грошового забезпечення позивача чи  того, що розмір грошового забезпечення позивача за вказані періоди не підлягав індексації у зв`язку зі зміною величини індексу споживчих цін.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відсутність бюджетних асигнувань на виплату індексації грошового забезпечення жодним чином не вказує на відсутність у позивача права на отримання таких сум підвищення, а відтак дії відповідача   щодо не нарахування та не виплати  індексації грошового забезпечення за період з січня 2013 по листопад 2018 року включно, за винятком місяців, коли індексація була виплачена,  є протиправними і порушене право позивача підлягає поновленню шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період з урахуванням виплачених сум.

З приводу позовних вимог, що стосуються бездіяльності відповідача в частині невиплати грошової компенсації за недотримане речове майно та виплати компенсації за неотримане речове майно, то суд зважає на таке.

Згідно із ч. 1 ст. 9-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 р. № 178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі – Порядок № 178), пунктами 2, 3 якого визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Отже військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.  При звільненні зі служби компенсація за неотримане речове майно не була виплачена позивачу, що не заперечується відповідачем.

Разом з тим, судом встановлено, що 14.04.2020 року відповідачем перераховано на картковий рахунок позивача компенсацію вартості за неотримане речове майно в розмірі 15    025,91 грн., з яких відраховано 225,39 грн.  військового збору (розмір 1,5% відповідно до Податкового кодексу України), тобто позивачем отримано кошти у сумі 14800,52 грн., що підтверджується платіжним дорученням. Тому, позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Більш детально ознайомитись із   справою  № 120/2313/20-а від 21 вересня 2020 року можливо тут.