назад

Херсонщина: порушення права на захист стало причиною виправдання особи за скоєння особливо тяжкого злочину та злочину проти життя

24.11.2016 на підставі постанови старшого слідчого Слідчого управління ГУНП в Херсонській області Полещука О.С. Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Херсонській області адвокатці Ірині Ковальовій видано доручення для здійснення захисту за призначенням пана Миколи, підозрюваного у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.4 ст.187, п.6 ч.2 ст.115, ч.2 ст.194 КК України.

Зустрівшись з клієнтом та ознайомившись з матеріалами провадження, адвокатка вірно обрала тактику захисту та узгодила правову позицію. При цьому було очевидним, що довести невинуватість буде дуже складно, і зробити це можна лише в суді.

Пан Микола свою вину в інкримінованому йому злочині, передбаченому ч.2 ст.186 КК України, визнав у повному обсязі, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, п.6 ч.2 ст.115, ч.2 ст.194 КК України, винуватим себе не визнавав та на підставі ст.63 Конституції України відмовився давати показання та відповідати на питання суду.

Безпосередніх свідків вчинення злочинів не було. Однак вагомими доказами сторона обвинувачення вважала протоколи огляду місць подій і речових доказів, вилучених під час проведення вказаних дій, протоколи отримання зразків для експертиз та відповідні висновки експертів, протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій аудіо-, відео контроль особи.

Після дослідження у судовому засіданні доказів, наданих сторонами, захисник обвинуваченого заявила, що під час досудового слідства були допущені порушення права пана Миколи на захист при отриманні від нього біологічних зразків, а отримання біологічних зразків від потерпілого та свідка здійснено з порушенням вимог закону та неуповноваженими особами, належним чином не зафіксовано; огляди місць подій проведені з порушенням закону та протоколи про наслідки цих слідчих дій не відповідають дійсності, містять ознаки фальсифікації, внаслідок чого є недопустимими доказами, як і висновки експертиз, під час яких досліджувалися вказані біологічні зразки та речові докази, вилучені під час оглядів місць подій.

Ірина Василівна звернула увагу суду на те, що протокол про результати проведених негласних слідчих (розшукових) дій з обвинуваченим є недопустимим доказом та не може бути прийнятий до уваги судом, оскільки при проведенні негласної слідчої дії пан Микола вже мав статус підозрюваної особи і був допитаний без роз’яснення йому прав, без участі адвоката та складання відповідного протоколу, тобто його право на захист порушено. Також просила не приймати до уваги суду посилання прокурора на ту обставину, що обвинувачений під час проведення з ним судово-психіатричної експертизи визнавав вчинення ним злочинів, оскільки йому не роз’яснювалося конституційне право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, право не свідчити проти себе. Під час проведення експертизи пан Микола мав статус підозрюваного та міг відмовитися від надавання пояснень відносно себе, його власні пояснення не можуть бути доказом його вини, а також не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.

Завдяки наполегливій роботі адвокатки Ірини Ковальової як на досудовому розслідуванні, так і під час розгляду справи по суті, суд дійшов висновку, що обвинувачення пана Миколи за ч.4 ст.187, п.6 ч.2 ст.115, ч.2 ст.194 КК України не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні та спростовується наявними в справі доказами, а його дії, кваліфіковані за ч.2 ст.186 КК України, необхідно змінити кваліфікацію за вказаним епізодом на ч.2 ст.185 КК України.

З текстом ухвали можна ознайомитись за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/99159638