назад

Хто і як встановлює тарифи на ритуальні послуги і як їх оскаржити

Так чи інакше кожен з нас стикається з ситуацією, коли з життя іде хтось з рідних чи близьких людей. Всі ми розуміємо, що це неминуче, проте ніколи не можемо бути готовими до цього. Потрапляючи в ситуацію, яка для нас незрозуміла і складна, ми повинні мати справу з організацією прощання з померлим та його поховання. Саме в ці моменти життя кожен з нас вважає, що має бути якась допомога від місцевої влади чи держави в організації поховання. І дійсно такі послуги надаються майже цілодобово, проте їх вартість виявляється нечуваною. Загалом за найскромнішими підрахунками вартість ритуальних послуг складатиме від 15 тис. грн. Тож, хто відповідає за встановлення тарифів на ритуальні послуги і від чого залежить їх вартість, розповідає заступник директора Черкаського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Ірина Мостова.

Хто встановлює тарифи

Законом України «Про поховання та похоронну справу» (далі – Закон) визначено, що організація діяльності в галузі поховання померлих здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства (Міністерство розвитку громад та територій України), іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та їх виконавчими органами.

Так, Міністерство розвитку громад та територій України, зокрема затверджує необхідний мінімальний перелік вимог щодо порядку організації поховання і ритуального обслуговування населення, а також типове положення про ритуальну службу.

Органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи, тобто місцева влада, вирішують питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання та їх утримання, а також створюють ритуальні служби.

Ритуальні служби є спеціалізованими комунальними підприємствами, що створюються органами місцевого самоврядування з метою здійснення організації поховання померлих і надання ритуальних послуг, передбачених необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг, реалізації предметів ритуальної належності.

Тарифи щодо оплати ритуальних послуг та предметів ритуальної належності встановлюються в межах, визначених законодавством, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону надання ритуальних послуг відповідно до необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, здійснюється ритуальними службами або за договором суб’єктами господарювання інших форм власності. Вартість таких послуг встановлюється в порядку і в межах, встановлених законодавством, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради.

Отже, повноваженнями щодо встановлення тарифів на ритуальні послуги наділена саме місцева влада. Рішенням виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради затверджуються тарифи або граничні розміри оплати на окремі види ритуальних послуг.

Визначення вартості ритуальних послуг

Щоб розібратись від чого залежить вартість оплати окремих видів ритуальних послуг слід визначити якими нормативними актами керуються виконавчі комітети при формуванні тарифів і чи є дані акти достатньою підставою для встановлення такої завищеної вартості послуг.

Необхідний мінімальний перелік окремих видів ритуальних послуг та Типове положення про ритуальну службу в Україні затверджені наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 19 листопада 2003 року № 193 «Про затвердження нормативно-правових актів щодо реалізації Закону України «Про поховання та похоронну справу».

А механізм розрахунку вартості ритуальних послуг, а також процедури реалізації предметів ритуальної належності безпосередньо визначений Єдиною методикою визначення вартості надання громадянам необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, реалізації предметів ритуальної належності, затвердженою наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 19 листопада 2003 року № 194 (далі ‒ Єдина методика).

Єдина методика поширюється на суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність у сфері надання ритуальних послуг незалежно від форми власності.

Згідно з Єдиною методикою формування вартості послуг надання громадянам необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, реалізації предметів ритуальної належності здійснюється з урахуванням розрахунків обсягів надання ритуальних послуг та реалізації предметів ритуальної належності, планових витрат, визначених на підставі державних, галузевих нормативів витрат матеріалів, техніко-економічних розрахунків та кошторисів, ставок податків і зборів (обов’язкових платежів).

До вартості ритуальних послуг та виготовлення предметів ритуальної належності включається плановий прибуток та податок на додану вартість, окрім випадків передбачених законодавством.

Оскільки законодавством не встановлені обмеження щодо граничної вартості ритуальних послуг та враховуючи дещо формальний підхід органів місцевого самоврядування при встановленні тарифів на ритуальні послуги, то наразі мають місце факти встановлення економічно необґрунтованих тарифів, зокрема завищуються норми часу, розміри адміністративних і загальновиробничих витрат, рівень рентабельності тощо.

Як оскаржити завищені тарифи

Виходячи зі змісту статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» за своєю правовою природою рішення органу місцевого самоврядування про встановлення тарифів на ритуальні послуги є регуляторним актом, яким змінені норми права, оскільки він розрахований на неодноразове застосування і щодо невизначеного кола осіб.

Статтею 264 Кодексу адміністративного судочинства України визначені особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб’єктів владних повноважень.

Зокрема, правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування та інших суб’єктів владних повноважень.

Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб’єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.