З домашнім насильством варто і треба боротися – доведено фахівцями Сарненського МЦ з надання БВПД.
Трапляється, що люди, які вже навіть перестали бути членами однієї родини, роблять життя сім’ї нестерпним, продовжуючи тривалий час погрожувати фізичною розправою, влаштовувати сварки та бійки. Хоча сімейні стосунки були припинені, це не позбавило громадянина С. права користування займаним приміщенням. Тому доведена до відчаю теща звернулася до Сарненського МЦ з надання БВПД за допомогою у виселенні свого колишнього зятя з житлового будинку.
Клієнтка центру розповіла, що в належному їй на праві власності будинку зареєстрований її колишній зять, який перешкоджає їй належним чином користуватися та розпоряджатися її власністю, зловживає спиртними напоями, погрожує фізичною розправою, влаштовує часті сварки з дочкою пані Алли (ім’я змінено) та спричиняє незначні тілесні ушкодження, при цьому вживаючи нецензурні слова. У зв’язку з його неправомірними діями вона змушена була неодноразово звертатися до працівників поліції та органів місцевого самоврядування.
Дії працівників системи БПД:
Головний спеціаліст відділу представництва Анастасія Новацька, яку наказом в.о. директора центру було призначено забезпечити складання процесуальних документів, підготувала та подала до суду позовну заяву про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом виселення з житлового будинку без надання іншого житла.
У заяві юрист вказала, що таке виселення згідно із ч. 1 ст.116 ЖК УРСР може мати місце, якщо наймач, члени його сім’ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Основними доказами на обґрунтування заявлених вимог були протоколи про адміністративне правопорушення за ч.1 с.173-2 КУпАП («Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування»), а також акти УПСЗН про з’ясування обставин вчинення насильства в сім’ї або реальної загрози його вчинення.
Результат:
24 жовтня 2018 року, завдяки зусиллям головного спеціаліста відділу представництва Сарненського МЦ Анастасії Новацької , рішенням Сарненського районного суду Рівненської області заяву задоволено в повному обсязі. Зятя пані Алли виселили з житлового приміщення без надання іншого житла. На даний час рішення не оскаржувалось та набрало законної сили.
Довідково:
Відповідно до частини першої статті 383 ЦК України власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб.
Згідно положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім’ї власника квартири, які проживають разом із ним у квартирі, що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до ст. 157 ЖК УРСР члена сім’ї власника жилого будинку може бути виселено у випадках, передбачених ч. 1ст.116 ЖК УРСР.
Таке виселення згідно із ч. 1 ст.116 ЖК УРСР може мати місце, якщо наймач, члени його сім’ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.