назад

Мати отримала допомогу на дитину в розмірі 41 280 грн. незважаючи на перепони місцевої влади

Громадянка України, мати двох малолітніх дітей, звернулася до Запорізького місцевого центру у зв’язку з наявними ознаками спору щодо протиправних дій (рішень) органу місцевого самоврядування, який відмовив їй у призначенні та виплаті грошової допомоги при народженні другої дитини.
З наявних обставин та документів вбачалося наступне:
1) Залишення у 2014 році (з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту) сім’єю з дитиною місця проживання у Донецькій області та внутрішнє переміщення (з отриманням відповідних довідок ВПО) до м.Запоріжжя;
2) Перебування (вже після переселення) у населеному пункті, на непідконтрольній органам влади України території, народження у цей час ( у 2018 році ) другої дитини, та позбавлення можливості виїхати, подати відповідну заяву до населеного пункту підконтрольної території;
3) Прибуття до м. Запоріжжя, подача заяви про виплату вищевказаної допомоги та отримання відмови Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району у її виплаті у зв’язку з закінченням терміну подачі відповідної заяви;
4) Наявність грошової заборгованості з вищевказаної допомоги за період з 2018 по 2021 роки.
За результатами аналізу правових підстав, з урахуванням практики застосування відповідних норм права, головний спеціаліст Центру зібрав докази та склав позовну заяву до Запорізького адміністративного окружного суду.
Обґрунтуванням позову було посилання на норми ст. ст. 19, 46, 64 Конституції України, ст.ст. 4, 6, 10-12 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», Порядком призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, ст. 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 3 Конвенції про права дитини, ст. 7 Сімейного кодексу України, практику Європейського суду з прав людини.
Зокрема у позові наведено обставини, за наявності яких особа з об’єктивних причин не мала змоги звернутися з відповідною заявою, а також зазначено про те, що позивач та її дитина є громадянами України, мають такі ж конституційні права, як і інші громадяни України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам, а також про те, що право на отримання спірної допомоги є безперечним, і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов’язань.
Заявлено вимоги про визнання дій (рішень) відповідача протиправними та про зобов’язання відповідача здійснити виплату грошової допомоги при народженні дитини за період з 2018 по 2021 рік у розмірі 41280,00 грн.
Під час розгляду справи, суд встановив таке:
«У статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» зазначено, що допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.
За матеріалами справи позивач звернувся до відповідача за призначенням допомоги при народженні дитини пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.
Причини неможливості своєчасного звернення за вказаною допомогою позивачем обґрунтовано знаходженням на непідконтрольній території України, та існуванням обставин та перешкод, які заважали виїзду.
Суд вважає, що існували об’єктивні обставини, які перешкоджали позивачу до січня 2020 року у реалізації ним його права на допомогу при народженні дитини».
Судом вирішено визнати протиправним рішення відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті вищевказаної державної допомоги сім’ям з дітьми з покладенням на нього зобов’язання призначити та виплатити допомогу у розмірі 41280,00 грн.