назад

На Хмельниччині адвокат захистив право клієнтки на спадщину

Чи можна встановити справжнє волевиявлення спадкодавця, коли заповіт складено з порушенням вимог до його форми та посвідчення? Саме з таким запитанням до Старокостянтинівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги звернулася жінка, коли дізналася, що вона, як законна спадкоємиця, позбавлена свого права на спадок. Відновити справедливість допоміг адвокат Олександр Гіппіус.

Як розповіла клієнтка, вона протягом тривалого часу доглядала за матір’ю. Однак, як виявилося, мати заповіла своє майно (житловий будинок та дві земельні ділянки) онукові. Про існування заповіту спадкоємиця дізналася в ході розгляду цивільної справи за позовом до неї про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Тоді ж ознайомилася зі змістом дублікату цього заповіту, оскільки оригінал загублено.

У посвідчувальному написі йдеться про те, що текст заповіту складений зі слів матері, до підписання прочитаний нею вголос і власноручно нею підписаний в присутності секретаря сільської ради. Проте відомо, що заповідачка з молодого віку мала вади зору та інвалідність першої групи безстроково. Зміст заповіту не давав можливості встановити, чи було волевиявлення спадкодавиці вільним та відповідало її волі.

Справу про визнання заповіту недійсним у місцевому центрі доручили адвокатові Олександру Гіппіусу, який підготував позовну заяву до суду.

В обґрунтування позову адвокат посилалася на те, що заповідачка через фізичні вади (сліпоту) не могла сама прочитати заповіт, що унеможливлює встановлення її дійсного волевиявлення. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, оскільки, на думку суду, стороною позивача не надано належних та допустимих доказів, до прикладу, висновку експерта для підтвердження неможливості заповідача самостійно прочитати та підписати оспорюваний заповіт.

«Ми з позивачкою не погодилися з такою позицією, оскільки на нашому боці були всі докази того, що спадкодавиця через фізичні вади (сліпоту) не могла самостійно прочитати заповіт. Це і довідка про встановлення першої групи інвалідності в зв’язку зі сліпотою, відповідне посвідчення, членський квиток про належність до спілки незрячих, показання свідків. Пояснення ж відповідача, що підписувати заповіт спадкодавиці допомагав її чоловік, взагалі свідчить про порушення закону. Відповідно до статті 1253 Цивільного кодексу України посвідчення цього правочину здійснюється лише за особистим підписом заповідача, а в разі наявності у нього вад здоров’я – у присутності не менше двох свідків, які зачитують заповіт вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особи свідків. Позаяк заповіт не був належно оформлений, це не дозволяє встановити волю заповідача, його слід визнати недійсним. Тому ми вирішили писати апеляційну скаргу», – зазначив адвокат Олександр Гіппіус.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції адвокату вдалося довести, що заповіт складено з порушенням вимог закону. Хмельницький апеляційний суд дійшов  висновку, що оскаржуване рішення слід скасувати. Постановою від 9 липня 2020 року заповіт, посвідчений сільською радою, визнано недійсним.

Постанова набрала законної сили.