назад

На Рівненщині чоловік покинув жінку з немовлям і тепер сплачуватиме аліменти на утримання не тільки дитини, а й дружини

Останніми роками все частіше трапляються випадки, коли після народження дитини, за різних обставин фактичні шлюбні відносини між подружжям припиняються і виникають проблеми з матеріальним утриманням, а точніше, з його відсутністю. Мало хто знає, що за законодавством України аліменти виплачуються не тільки на спільних дітей, а й на одного з подружжя. Проте, якщо сплата аліментів на утримання дітей є безумовним обов’язком їхніх батьків, то аліменти на одного з подружжя призначаються при сукупності обставин, які необхідно довести у суді.

Такою є історія молодої мами Людмили (ім’я змінено), яка  звернулася до Володимирецького бюро правової допомоги  у лютому 2020 року. Вона хотіла отримати аліменти на малолітнього сина, а також на утримання її, як матері,  до досягнення дитиною трьохрічного віку. Жінка розповіла, що з чоловіком перебуває у зареєстрованому шлюбі, проте  залишилася з сином сама. Молодий батько покинув її з немовлям на руках і не проживає разом з ними. За словами Людмили, нічим їм не допомагає, хоча має таку можливість.

Допомогти жінці взялась фахівчиня Володимирецького бюро правої допомоги Сарненського місцевого центру з надання БВПД  Лариса Оштук.

Вивчивши матеріали справи, юристка підготувала та направила до суду  позовну заяву щодо стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку. Відтак, 03.04.2020 року Володимирецьким районним судом Рівненської області винесено рішення про задоволення позовних вимог клієнта, яке наразі набуло законної сили. (Справа № 556/327/20)

Отже, тато дитини до досягнення сином повноліття має виплачувати аліменти на його утримання в розмірі 899 грн (вісімсот дев`яносто дев`ять) гривень 50 коп., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та на утримання дружини в розмірі 1000 (одна тисяча) грн., щомісячно до досягнення сином трьох років , починаючи з 02 березня  2020 року . Також відповідач має сплатити 840 грн 80 коп. судового збору на користь держави.

Довідково:

Як зазначено в ст. 7 СК України, жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Постановою Верховної Ради України №78912 від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, встановлено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (ст.ст. 18 і 27).

Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України “Про охорону дитинства”, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

За змістом статті 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною третьою статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ст.182 цього ж Кодексу, зі змінами від 3 липня 2018 року № 2475-VIII, при визначенні розміру аліментів, суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст.75 Сімейного кодексу України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка – батька дитини до досягненням дитиною трьох років

Відповідно до ч.4 ст.84 СК України, право на утримання має вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.