назад

Належна охорона комерційної таємниці – важливий фактор успішної господарської діяльності та бізнесу

Належна охорона комерційної таємниці на сьогодні є важливим фактором успішної господарської діяльності та бізнесу, а тому слід пам’ятати певні правила та норми законодавства щодо захисту комерційної таємниці. Що є комерційною таємницею, які відомості до неї відносяться, якими ознаками характеризується інформація, що становить комерційну таємницю, яка відповідальність передбачена за розголошення комерційної таємниці та які форми захисту використовуються при порушенні режиму комерційної таємниці пояснює начальник відділу провопросвітництва та надання безоплатної правової допомоги Сумського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Юлія Іваненко для видання ЮРИСТ&ЗАКОН.

Правове регулювання комерційної таємниці та її захисту здійснюється відповідно до норм чинного законодавства, до яких відносяться: Цивільний Кодекс України (далі – ЦК), Господарський Кодекс України (далі – ЦК), Закон України «Про інформацію», Закон України «Про науково-технічну інформацію», Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції», Постанова Кабінету Міністрів України від 09.08.1993 р. № 611 «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці», Інформаційний лист «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію» від 08.03.2007 № 01-8/184.

Визначення комерційної таємниці

Відповідно до ст.. 505 ЦК України, комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв’язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

Відповідно до ст.. 420 ЦК України, комерційна таємниця відноситься до об’єктів права інтелектуальної власності.

Відповідно до ст.. 36 ГК України, комерційною таємницею є відомості, пов’язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб’єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошенім яких може завдати шкоди інтересам суб’єкта господарювання, можуть бути визнані його комерційною таємницею.

Ознаки комерційної таємниці:

– Є різновидом конфіденційної інформації з режимом закритого доступу до такої інформації;

– Містить конфіденційність інформації та обмеженість (недоступність) для інших осіб, в т.ч. і організацій, які є конкуруючими чи використовують у своїй діяльності таку ж інформацію;

– Має комерційну цінність інформації для володільця чи інших зацікавлених осіб, яка полягає в можливості такої інформації підвищити ефективність виробничого процесу чи будь-яких інших суспільно-корисних процесів;

– Характеризується обмеженістю у поширенні такої інформації, тобто інформація, що становить комерційну таємницю не є розповсюдженою, легкодоступною, та не відноситься до відомостей, що визначені Постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці;

– Супроводжується запровадженням комплексу заходів, що є необхідними для збереження конфіденційності такої інформації особою, що законно нею володіє або розпоряджається. Тобто, власник або користувач такої інформації має право захищати секретність комерційної таємниці шляхом превентивних заходів технічного, організаційного чи будь-якого іншого характеру щодо збереження секретності інформації;

– Може бути ідентифікованою, тобто мати відомості, достатні для її ідентифікації, тому такі відомості повинні бути зафіксовані на матеріальному носії (зразок, електронна форма, відео-, звукозапис та ін.), доступному для сприйняття третіми особами. При цьому, необов’язковим є фіксування такої інформації офіційно на загальному рівні (оприлюднення, патенування, торгова марка), достатньо лише фіксація для внутрішнього використання, наприклад, на підприємстві,чи в організації.

– Має необмежений строк охорони відомостей, тобто право на комерційну таємницю зберігається до того часу, доки зберігається фактична монополія особи на інформацію, що її утворює, а також наявні передбачені законом умови її охорони;

– Може бути розкрита лише володільцем комерційної таємниці, або іншими уповноваженими особами за його згодою;

– Є захищеною законодавством України. За порушення режиму комерційної таємниці передбачено адміністративну,кримінальну та цивільну відповідальність.

Відповідальність за порушення режиму комерційної таємниці

Відповідно до ч. 6 ст. 36 ГК України, за неправомірне збирання, розголошення або використання відомостей, що є комерційною таємницею, винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.

Так, відповідно до ст.. 164-3 КУпАП розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю, тягне за собою накладення штрафу в розмірі від 9 до 18 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За умисне розголошення комерційної таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв’язку із професійною або службовою діяльністю, якщо воно здійснене з корисливих або інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб’єктові господарської діяльності передбачено кримінальну відповідальність відповідно до ст.. 232 КК України.

Якщо говорити про цивільно-правову відповідальність, то йдеться про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,яка була заподіяна працівником або контрагентом внаслідок розголошення комерційної таємниці. Таке відшкодування можна стягувати у судовому порядку, якщо винна сторона відмовляється нести відповідальність добровільно.

Якщо говорити про порушення режиму комерційної таємниці на підприємстві установі чи організації працівниками чи відповідальними особами, то слід зазначити, що чинний КЗпП не передбачає такої підстави для звільнення працівника, як порушення комерційної таємниці. Але така особа може бути притягнута до відповідальності за порушення трудової дисципліни, за що передбачено дисциплінарне стягнення, визначене ч. 1 ст. 147 КЗпП: догана або звільнення. Слід зазначити, що при першому порушення працівником режиму комерційної таємниці можна оголосити догану, а в разі повторного розголошення – звільнити за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП: систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Такі випадки мають місце лише у разі, якщо працівник підписував трудовий договір в якому передбачена відповідальність за збирання та розголошення комерційної інформації, або договір про нерозголошення комерційної таємниці і при умові, що такі відомості належать до комерційної таємниці і вони стали відомі працівникові у зв’язку з виконанням ним своїх трудових обов’язків.

Внутрішній захист комерційної таємниці

Право на захист комерційної таємниці передбачає, що особи можуть використовувати будь-які не заборонені законодавством способи та методи захисту комерційної таємниці, в тому числі і запровадження системи охорони комерційної таємниці на підприємстві чи установі.

Запровадження системи охорони комерційної таємниці на підприємстві, в установі чи організації полягає у створенні внутрішньої документації про поняття та режим комерційної таємниці на підприємстві, установі чи організації. До такої документації може відноситися:

– розробка та прийняття Положення про режим комерційної таємниці;

– внесення до Правил трудового розпорядку положень щодо зберігання та нерозголошення комерційної таємниці, пропускної системи та інших відомостей, що пов’язані з захистом комерційної таємниці при виконанні трудового розпорядку підприємства чи установи;

– видання Наказу підприємства, установи чи організації про режим комерційної таємниці та ознайомлення всіх працівників з ним;

– в трудовому договорі чи трудовому контракті передбачити розділ щодо питання захисту комерційної таємниці та відповідальності за її розголошення для тих працівників, які працюють з інформацією, яка становить комерційну таємницю;

– запровадження договору про нерозголошення комерційної таємниці для тих працівників, які працюють з інформацією, яка становить комерційну таємницю;

– розроблення та затвердження Переліку відомостей, що становлять комерційну таємницю;

– внесення питання про нерозголошення комерційної таємниці до посадових інструкцій працівників.

Перелік внутрішньої документації про поняття та режим комерційної таємниці на підприємстві може бути різним, доповнюватися чи змінюватися на розсуд керівництва.

Створення структурного підрозділу служби внутрішньої безпеки підприємства, який буде займатися охороною режиму комерційної таємниці та виявленням потенційних загроз розголошення комерційної таємниці також буде ефективним способом захисту комерційної таємниці в системі охорони комерційної таємниці.

Способи захисту від порушення режиму комерційної таємниці 

Існують ситуації у підприємницькій діяльності, коли режим комерційної таємниці порушують не працівники або сторонні особи, а ділові партнери, або конкуренти, які мають або отримали доступ до інформації, що становить комерційну таємницю і використовують її для своєї вигоди. Існують наступні способи захисту від таких дій.

  1. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», неправомірним використанням комерційної таємниці є впровадження у виробництво або врахування під час планування чи здійснення господарської діяльності без дозволу уповноваженої на те особи відомостей, що становлять відповідно до законодавства України комерційну таємницю. За вчинення таких дій постраждала особа має право звернутися до органів Антимонопольного комітету України із заявою про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції у вигляді неправомірного використання комерційної таємниці. Особі, яка постраждала від таких дій необхідно довести, що порушник використав інформацію, що становить комерційну таємницю у своїй господарській діяльності, що така інформація є комерційною таємницею постраждалого та порушнику не надавалася така інформації її володільцем чи уповноваженою особою. Після проведеного розслідування та доведення факту такого порушення, органи Антимонопольного комітету України можуть накласти штраф на суб’єкта господарської діяльності. Слід звернути увагу, що такий спосіб захисту може застосовуватися у випадку порушення режиму комерційної таємниці та використання відомостей, що становлять комерційну таємницю суб’єктом господарської діяльності.
  2. Звернення до органів поліції із заявою про внесення відомостей до ЄРДР про вчинення злочину передбаченого ст. 232 КК, а саме розголошення комерційної або банківської таємниці, у випадку, якщо таке розголошення завдало істотної шкоди володільцю чи розпоряднику інформації, що становить комерційну таємницю. Такий спосіб захисту застосовується для притягнення до кримінальної відповідальності працівників або сторонніх осіб, які незаконно збирали та розголошували інформацію, що становить комерційну таємницю.
  3. Звернення до суду про стягнення в судовому порядку матеріальної або моральної шкоди,в т. ч. і збитків у вигляді упущеної вигоди за розголошення комерційної таємниці. Таке звернення має місце і до суб’єкта господарської діяльності, який порушив режим комерційної таємниці та використав інформацію в своїх цілях, так і до фізичних осіб (працівник, інша особа, яка незаконно збирала та передавала або розкривала інформацію, відомості якої становлять комерційну таємницю.

Судова практика в сфері захисту комерційної таємниці

Правова позиція суду Рішення суду
Застосування штрафу Антимонопольним комітетом за порушення комерційної таємниці є правомірним, оскільки було доведено, що відомості, які були використані підприємством для господарської діяльності є комерційною таємницею іншого підприємства, яке самостійно визначає склад та обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, порядок їх захисту з дотриманням чинного законодавства Постанова Верховного Суду від 23.11.2020 у справі № 910/1759/19
Обов’язок збереження та доведення вини працівника за розголошення комерційної таємниці покладається на роботодавця Постанова Верховного Суду від 18.09.2019 р. по справі № 359/10185/16-ц
роботодавець не надав жодного належного та допустимого доказу про неправомірне використання працівником у власних цілях комерційної таємниці належної йому як роботодавцю. Сам по собі факт входження працівником під час перебування у відпустці у корпоративну систему позивача не є доказом того, що вона здійснила розголошення комерційної таємниці позивача. Постанова Верховного Суду від 28.02.2019 р. по справі № 752/5775/16-ц