назад

Необхідна інформація про позовну давність

Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Строки позовної давності можуть бути двох видів:
– загальні (ст. 257 ЦКУ)
– спеціальні (ст. 258 ЦКУ).
Загальний строк позовної давності встановлено у три роки
Спеціальна позовна давність
Спеціальна позовна давність, що встановлюється законодавством для окремих видів вимог та враховує специфіку цих відносин, може бути як скорочена, так і більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Скорочена позовна давність в один рік застосовується до вимог:
-про стягнення неустойки (штрафу, пені);
-про спростування недостовірної інформації, поміщеної в засобах масової інформації;
-про переведення на співвласника прав та обов’язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки в праві спільної власності (ст. 362 ЦКУ);
-у зв’язку з недоліками проданого товару (ст. 681 ЦКУ);
-про розірвання договору дарування (ст. 728 ЦКУ);
-у зв’язку з перевезенням вантажу, пошти (ст. 925 ЦКУ);
-про оскарження дій виконавця заповіту (ст. 1293 ЦКУ).
-про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства.
Перелік підстав застосування спеціальної позовної давності, що міститься у ст. 258 ЦКУ, не є вичерпним і може знаходити продовження у відповідних нормах ЦК (наприклад, ст. 786 ЦКУ) та інших законів.
Незважаючи на те, що строки позовної давності встановлені законом, вони можуть бути збільшені за домовленістю сторін, укладеною в письмовій формі. Однак вказане положення не надає сторонам права змінювати порядок обчислення позовної давності.