назад

Дитячий максималізм: донька-підліток розцінила виховання як домашнє насильство

Що перше спадає на думку, коли ми говоримо про насильство у сім’ї? Швидше за все – чоловік-кривдник принижує та б’є свою дружину. Але ж трапляються випадки, коли постраждалими від домашнього насильства є батьки, діти, чоловіки. А інколи буває так, що людина оговорює іншу, звинувачуючи у домашньому насильстві.

Саме так вчинила дівчинка-підліток, звернувшись до поліції з заявою про те, що мати вчиняє щодо неї домашнє насильство. Працівники поліції склали протокол про насильство в сім’ї (психологічного та економічного характеру). Суд першої інстанції визнав жінку винною у скоєні правопорушення. Матір дівчини було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення – вчинення щодо неповнолітньої доньки психологічного та економічного насильства в сім’ї. За це жінці загрожувало накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170-340 грн.) або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до семи діб.

Жінка з цим категорично не погодилася. Вона вважає, що займається вихованням доньки, шкода дитині ані матеріальна, ані психологічна завдані не були. За захистом своїх прав жінка звернулася до Білоцерківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Оскільки вона є малозабезпеченою особою, а відтак – має право на БВПД, їх призначили представника – адвокатку Інну Олійник, які співпрацює з системою БПД.

Жінка розповіла, що з батьком дитини вони розлучені. Він матеріально допомагає, надає дитині гроші, але між колишнім подружжям стосунки дуже напружені. На думку матері, дочка потрапила під вплив поганої компанії, тому відмовляється вчитися, виконувати домашні обов’язки, багато часу приділяє дозвіллю та розвагам з новими подругами, в тому числі й вночі. І якщо мати робить дитині зауваження, виховує її, то батько доньку підтримує, надає кишенькові гроші на розваги.

Оскільки бесіди та вмовляння не діяли, мати у виховних цілях позбавила доньку мобільного телефону та заборонила виходити на прогулянки з приятелями протягом п’яти днів. Аби донька не виходила на подвір’я, коли мати знаходиться на роботі,  жінка забрала у неї ключі від дому. З дитячим максималізмом донька-підліток розцінила це як домашнє насильство.

«Я вперше мала досвід представництва саме в цій категорії справ. Ситуація ускладнювалася ще й тим, що клієнтка звернулась за правовою допомогою вже після рішення суду першої інстанції, який визнав її винною у вчиненні домашнього насильства. Жінка відверто була у розпачі, оскільки була впевнена у власній правоті, а висновки суду її просто приголомшили, до того ж стосунки з дитиною-підлітком було налагодити вкрай важко», – розповідає Інна Олійник.

Адвокатка подала апеляцію. Апеляційний суд скасував постанову суду першої інстанції, мотивуючи це тим що судом першої інстанції не взяті до уваги відсутність заподіяної шкоди, покази свідків, висновок психолога про те, що у дівчинки задовільний емоційний стан та нормальний психологічний розвиток, відсутні депресивні тенденції. Труднощі у взаємодії з людьми, в томи числі з мамою, можуть виникати через надмірне вираження деяких властивостей характеру дитини.

«Для мене очевидним було те, що конфлікт колишнього подружжя негативно відбивався на стосунках клієнтки з донькою. Найбільшим здобутком цієї справи, як на мене, є не лише оскарження постанови про адміністративне правопорушення щодо вчинення домашнього насильства. Головне – це примирення матері і доньки, вони порозумілися, дівчина переоцінила свої вчинки та поведінку, пообіцяла виправитися», – говорить Інна Олійник.