назад

Особливості договору дарування та заповіту – консультують юристи Львівщини

У повсякденні люди доволі часто потребують вирішення майнових питань, зокрема актуальною є дилема: подарувати чи заповісти? Про це розповідають юристи Буського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

 Заповіт – це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Особливістю спадкування за заповітом є те, що спадкоємець отримує у власність майно лише після смерті спадкодавця. Після складення заповіту, особа й надалі залишається власником свого майна та може вільно ним розпоряджатися.

Важливо пам’ятати, що заповіт у будь-який момент можна скасувати чи змінити, якщо сама особа цього забажає. При цьому кожний новий заповіт, який складе особа скасовує попередній. Заповіт можна змінювати безліч разів протягом життя.

Хто може бути спадкоємцями?

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Якщо заповітом вас позбавили спадщини, то ви не можете одержати право на спадкування.

Однак варто зазначити деякі недоліки заповіту для особи, якій майно заповідається –   існує таке поняття як обов’язкова частка у спадщині, яку закон гарантує певному переліку спадкоємців по закону, незалежно від змісту заповіту. Тобто, якщо на момент смерті заповідача будуть спадкоємці, які входять до такого переліку, то особа, якій заповідач в цілому мав намір передати майно, отримає лише певну його частку. Ї таке право на спадщину встановлюється законом та не може бути змінено у заповіті.

Для отримання спадщини спадкоємець повинен звернутися до нотаріуса протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця  для прийняття спадщини шляхом подання відповідної заяви. Після спливу 6-ти місяців – оформити спадщину (свою частку) та отримати документи про власність на своє ім’я.

Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або в компетентної посадової особи органу місцевого самоврядування, якщо в населеному пункту немає нотаріуса. Для складення заповіту ви маєте бути повнолітнім, досягти 18 років (у деяких випадках – 16 років) та мати повну цивільну дієздатність – розуміти значення своїх дій та можливість ними керувати.

Що таке заповідальний відказ?

Відповідно до статті 1237 ЦК України заповідач має право зробити у заповіті заповідальний відказ – доручити одному чи кільком спадкоємцям виконати за рахунок спадкового майна певні дії на користь третьої особи, названої в заповіті.

Заповіт подружжя є особливою формою заповіту. Подружжя має право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності. У разі складення спільного заповіту частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого з подружжя, який його пережив. У разі смерті останнього право на спадкування мають особи, визначені подружжям у заповіті.

Дарування – це двостороння угода, при укладенні якої потрібна згода двох сторін –  дарувальника та обдарованого. Договір посвідчується нотаріально.

Власник втрачає всі права на майно після підписання договору. Всі права на майно переходять до обдарованого одразу після підписання договору, новий власник може ним вільно розпоряджатися.

Особа, яка дарує майно, не може встановлювати якісь обов’язки, умови чи обмеження, щодо майна, яке подарувала, оскільки договір дарування це безумовний договір. Натомість заповіт може бути з умовою, з обмеженням, і з позбавленням права спадкувати, і секретний.

Отож, заповіт надає значну свободу вибору для спадкодавця. Він може скласти один заповіт, або кілька, можна вказувати декілька спадкоємців, а також заповіт можна скласти на будь-яке майно і змінити свою думку.

Договір дарування скасувати практично неможливо, якщо немає надзвичайно вагомих обставин – як, наприклад, недієздатність на момент вчинення правочину (складання договору). Порада: не даруйте та не укладайте договір дарування, якщо ви не впевнені в самій людині, щоб потім не виникало непередбачених обставин. Поширеною є ситуація, коли родичам дарують житло, і потім вони просто виселяють власника, який на старості років не має власного житла.

Для людини, яка заповідає майно, заповіт є найбезпечнішим способом, оскільки вона до самої смерті залишається власником свого майна. Втім, універсального способу немає, необхідно розбирати кожну конкретну ситуацію окремо.