назад

Особливості купівлі-продажу нерухомого майна подружжям в шлюбі

Отож, що означає спільна сумісна власність подружжя? Це майно, що належить обом — чоловіку та дружині. Відповідно, розпоряджатись ним вони можуть спільно. Тобто, продати, подарувати чи іншим чином відчужити спільне майно можна лише за згодою іншого. Як відомо, для укладення нотаріального договору щодо нерухомості обов’язковою є належним чином оформлена згода другого з подружжя.
Так, в Постанові від 22.02.2017 Верховний Суд України зазначив, що відсутність письмової згоди подружжя сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним із подружжя без згоди другого з подружжя, недійсним.
Про допомогу до Білоцерківського місцевого центру звернулася пані Галина, яка потребувала правової допомоги у визнанні договору купівлі-продажу недійсним. Чоловік пані Галини перебуває на обліку у лікаря психіатра. У 2015 р., під час проходження стаціонарного лікування, він продав будинок та земельну ділянку, про що жінці не повідомив.
Коли пані Галина звернулась до органів соціального захисту, з метою призначення соціальної допомоги, вона дізналась про факт продажу їх будинку. Клієнтка була в розпачі, оскільки не уявляла, яким чином повернути спільно нажите майно і мала впевненість, що чоловік не усвідомлював своїх вчинків в силу хвороби, а недобросовісні покупці цим скористались.
Таким чином, для визнання договору недійсним, позивачу потрібно довести, що покупець майна знав, що це майно є спільною власністю подружжя, а також, що продавець не отримав згоди іншого подружжя на продаж. Це суттєво ускладнює роботу позивача.
Центром БВПД було встановлено особу до суб’єкта права на безоплатну вторинну правову допомогу та призначено представника – працівника Богуславського бюро Івана Даниленка. Останнім зібрано доказову базу та складено позовну заяву до суду.
Позов юрист мотивував наступним чином: згідно з вимогами статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент правочину вимог законодавства. В даному випадку вимоги законодавства не були дотримані.
Відповідно до норм Сімейного кодексу України, набуте подружжям за час шлюбу майно є спільною сумісною власністю. Для укладення одним із подружжя договору, який потребує нотаріального посвідчення або стосується цінного майна, згода другого з подружжя на укладення договору має бути подана письмово. Клієнтка такої згоди не давала, а покупець і нотаріус не могли не знати, що її чоловік одружений, оскільки в його паспорті, дані якого вказані в договорі, є відмітка про укладення шлюбу в 1983 р.
Цивільний кодекс України у ст. 225 визначає, що правочин, який дієздатна особа фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним. Відповідно до п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009, положення ст. 225 ЦК України розповсюджуються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.
Чоловік пані Галини не усвідомлював значення й наслідків своїх дій та не керував ними внаслідок свого захворювання, що підтверджується історією хвороби та лікуванням.
Судом позовну заяву задоволено повністю: визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки та повернуто у власність попередньому власнику.