назад

Особливості укладання договору довічного утримання

Останнім часом збільшується чисельність людей, які опиняться у тяжкому матеріальному становищі, потребують постійного стороннього догляду. До даної категорії людей потрапляють пенсіонери, люди похилого віку, особи які потребують постійного стороннього догляду за станом здоров’я та за інших обставин. За таких умов, виникає думка про укладання договору довічного утримання. Однак неволодіння інформацією з цього питання  породжує сумніви або зупиняє людину на шляху до прийняття остаточного рішення.

Отже, спробуємо розібратися, що таке договір довічного утримання?

За договором довічного утримання (догляду) одна сторона передає у власність другій стороні житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно, яке має значну цінність, взамін на довічне матеріальне забезпечення в натурі у вигляді житла, харчування, догляду і необхідної допомоги.

Сторонами договору довічного утримання, відповідно до ст. 746 ЦК, є відчужувач і набувач. Договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 775 ЦК). Договір довічного утримання підлягає державній реєстрації згідно зі ст. 745 ЦК, а у випадках недодержання встановленої форми укладення такого договору він вважається недійсним. Право власності на майно повинне бути зареєстроване у відповідних державних органах, про що у договорі здійснюється відповідний запис.

За договором довічного утримання майно переходить у власність набувача, проте розпоряджатися таким майном набувач за життя відчужувача не зможе, так як при посвідченні договору довічного утримання (догляду) накладається заборона відчуження майна в передбаченому законодавством порядку, про що робиться запис на усіх примірниках договору (ст. 73 ЗУ «Про нотаріат»).

Одночасно договір довічного утримання може бути укладений на користь третьої особи (утриманця), якій набувач повинен забезпечити довічне утримання та догляд (ч. 4 ст. 746 ЦК).

Окрім того даний вид договору носить тривалий характер та вимагає від набувача систематичного і постійного виконання взятих на себе обов’язків.

Відповідно до норм чинного законодавства відчужувачем може бути будь-яка фізична особа незалежно від віку та стану здоров’я (ч.1 ст.746 ЦК). За загальними вимогами щодо чинності правочину (ст. 203 ЦК), особа, яка його вчиняє, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

З метою забезпечення своїх прав та потреб відчужував має право в договорі:

– визначити умови забезпечення себе житлом, безпосередньо, у будинку (квартири), що ним передано набувачу за договором;

– визначити всі види та способи матеріального забезпечення, догляду які надаватиме йому або третій особі набувач;

– вимагати виконання умов договору безпосередньо набувачем;

– у разі потреби має право порушувати питання про заміну майна, переданого за договором довічного утримання (догляду), на іншу річ;

– розірвати договір у разі неналежного виконання набувачем своїх зобов’язань у судовому порядку.

Набувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути лише повнолітня дієздатна фізична особа або юридична особа (ч. 2 ст.746 ЦК).

За договором довічного утримання (догляду) набувач має такі права:

– здійснювати право володіння та користування майном, якщо за договором не визначено інше;

– якщо договір укладено на утримання кількох осіб (співвласників майна, що було передане набувачеві), у разі смерті одного з них набувач має право на зменшення обсягу зобов`язань щодо утримання відчужувача (ч. 1 ст.747 ЦК);

– за спільною домовленістю з відчужувачем набувач має право вирішити питання про заміну переданого йому за договором майна на іншу річ. Заміна речі повинна проводитися шляхом внесення змін до договору довічного утримання (догляду) з дотриманням норм чинного законодавства;

– набувач має право визначити у заповіті спадкоємців щодо майна, яке передане йому за договором довічного утримання. За таких умов до спадкоємців перейдуть його зобов’язання за цим договором;

–  набувач має право на розірвання договору.

Обов’язки набувача:

– відповідно до умов договору забезпечувати відчужувача матеріальним утриманням та доглядом (опікуванням) довічно;

– забезпечувати відчужувача або третю особу (утриманця) житлом;

  • у разі смерті відчужувача здійснити поховання.

Набувач не має права за життя відчужувача передавати його у власність іншій особі на підставі будь-якого правочину, окрім заповіту, укладати щодо нього договір іпотеки (застави). На таке майно за життя відчужувача не може бути звернене стягнення. Втрата, знищення або пошкодження майна, переданого за договором набувачу, не є підставою для припинення чи зменшення обсягу його обов’язків перед відчужувачем.

Відповідно до статті 755 ЦК договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду:

– на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків незалежно від його вини;

– на вимогу набувача.

Договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача.

Правові наслідки розірвання договору довічного утримання (догляду) у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов’язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.

У разі розірвання договору у зв’язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов’язки за договором.