назад

Підстави та порядок звернення до ЄСПЛ

Кожен громадянин України у випадку незгоди із рішенням українських служителів Феміди, має право на звернення до Європейського суду з прав людини (далі – Європейський суд). За яких підстав можна звернутися до Європейського суду та який порядок звернення – розповідає керівниця Локачинського бюро правової допомоги, що на Волині, Алла Рибка.

Європейський суд – міжнародний орган, який за умов, визначених Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (далі – Конвенція), уповноважений розглядати заяви людей, які скаржаться на порушення своїх прав.

Відповідно до статті 19 Конвенції Європейський Суд створений для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами їхніх зобов’язань за Конвенцією та протоколами до неї. Варто зауважити, що Європейський Суд не виконує функції національного суду та не має повноважень скасовувати або змінювати його рішення. Європейський суд також не може втручатися в діяльність органу влади, дія або бездіяльність якого спричинила порушення.

Конвенція є міжнародним договором, на підставі якого більшість європейських держав зобов’язалися дотримуватися прав та основоположних свобод людини.

Кожна особа може звернутися до Європейського Суду, якщо вважає, що вона особисто є жертвою порушення її прав чи свобод однією з держав – сторін Конвенції.

Які заяви розглядає Європейський суд

Європейський суд розглядає:

– заяви, в яких йдеться про порушення прав гарантованих Конвенцією та протоколами до неї;

– заяви, які спрямовані проти держав, що ратифікували Конвенцію та відповідні протоколи, і які стосуються подій, що відбувалися після дати ратифікації.

– заяви, предмет яких перебуває у сфері відповідальності суб’єкта владних повноважень (парламенту, суду, прокуратури тощо) однієї з цих держав.

Слід звернути увагу, що Європейський суд не розглядає заяви, спрямовані проти приватних осіб або недержавних інституцій.

Європейський суд приймає заяви до розгляду лише після використання усіх внутрішніх засобів юридичного захисту протягом шести місяців з дати винесення остаточного рішення.

Перебіг шестимісячного строку припиняється в момент отримання Європейським судом від заявника першого листа, в якому чітко викладено предмет заяви, яку він має намір подати, або заповненого формуляру заяви.

Офіційними мовами Європейського суду є англійська та французька, але за бажанням особа має право на звернення офіційною мовою однієї з держав, що ратифікували Конвенцію, у тому числі й українською.

Європейський суд приймає лише заяви надіслані поштою. Заявник має право подати заяву, надіславши її факсимільним зв’язком. Однак тоді він повинен надіслати підписаний оригінал заяви поштою упродовж 5 днів після відправлення факсу.

Усі сторінки документів, що надсилаються до Європейському суду повинні бути надані у хронологічному порядку, пронумеровані та чітко позначені.

Що має бути у заяві до Європейського суду

Заява, що подається до Європейського суду має відповідати правилам Регламенту суду. Формуляр заяви до Європейського суду, розміщений на його вебсторінці: https://www.echr.coe.int/Pages/home.aspx?p=applicants/ukr&c#n1357809840531_pointer.

Заява повинна містити:

  • ім’я, дату народження, громадянство, стать, рід занять та адресу заявника;
  • ім’я, рід занять та адресу довіреної особи, якщо така є;

3) найменування Договірної Сторони або сторін, проти яких подається заява;

4) стислий виклад фактів, які спонукали особу на звернення до Суду;

5) стислий виклад стверджуваного порушення (порушень) Конвенції та відповідних аргументів (зазначити порушені права, гарантовані Конвенцією або протоколами до неї);

6) підтвердження щодо використання особою національних засобів юридичного захисту;

7) предмет заяви.

Заява супроводжується копіями будь-яких відповідних документів, зокрема рішень − судових чи несудових − стосовно предмета заяви.

Заява підписується особисто заявником або його представником.

Уся кореспонденція до Європейського суду надсилається за адресою:

The Registrar European Court of Human Rights Council of Europe F-67075 Strasbourg cedex.

Судовий збір за подання заяви до Європейського суду не сплачується, тобто розгляд справи здійснюється безкоштовно.

Після отримання першого повідомлення Секретаріат Європейського суду надсилає особі відповідь з повідомленням про відкриття справи, номер якої потрібно зазначати в усіх наступних листах до Європейського суду.

Особа має своєчасно, у встановлені строки відповідати на листи Секретаріату Європейського суду. Затримка з відповідями чи ненадання відповіді може вважатися ознакою того, що заявник не заінтересований у подальшій підтримці своєї заяви.

Щодо представництва інтересів особи при звернені до Європейського суду

На стадії подання заяви особа має право самостійно представляти власні інтереси. Однак, якщо Європейський суд вирішить запропонувати Уряду висловити свою позицію у справі, особі потрібно, за загальним правилом, мати представника (крім особливих випадків) − адвоката, який має дозвіл займатися адвокатською діяльністю в будь-якій із Договірних Сторін і проживає на території однієї з них, чи будь-яка інша особа, кандидатуру якої погоджено з головою палати.

Адвокат чи інший затверджений представник, або сам заявник, якщо він звертається з проханням дозволити йому представляти свою справу особисто, повинен достатньою мірою розуміти одну з офіційних мов Європейського суду (англійську або французьку).

Водночас голова палати може надати дозвіл на використання неофіційної мови, наприклад української, але сторона, що звернулася з таким проханням, несе відповідальність за забезпечення перекладу та відшкодування витрат за переклад англійською або французькою мовою усних аргументів чи письмових заяв.

Чи має право заявник на правову допомогу в Європейському суді?

Голова палати може на прохання заявника, або з власної ініціативи надати заявникові безоплатну правову допомогу у зв’язку із наданням роз’яснень у справі з моменту, коли від Договірної Сторони-відповідача отримано письмові  зауваження щодо прийнятності цієї справи, або зі спливом строку їх подання.

Правова допомога може бути надана лише тоді, коли голова палати переконається в тому, що вона є необхідною для належного ведення справи в палаті та заявникові бракує достатніх коштів, щоб оплатити вартість усіх або частини витрат.