назад

Поділ спільного майна подружжя. Що потрібно знати?

Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України (далі – Закон), майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Набуваючи у власність майно, згідно з статтею 63 Закону, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання цим майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Детальніше про поділ спільного майна подружжя інформує фахівчиня Надвірнянського бюро правової допомоги Івано-Франківсього міського центру з надання  БВПД Людмила Туєшин.

Законодавець передбачив два шляхи, а саме :

Порядок поділу майна подружжя регулюється статтею 69 Закону, де дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, за взаємною згодою, незалежно від розірвання шлюбу. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Якщо між подружжям виникає спір щодо розміру належних їм часток, порядку або способу поділу спільного майна, то добровільний порядок поділу майна змінюється на судовий, де поділ майна подружжя можливий за розміром часток  чоловіка та жінки в праві на майно.

При визначенні розміру часток кожного з подружжя суд керується частиною першою статті 70 Закону, якою передбачено, що у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Разом із тим, законодавство встановлює два винятки із загального правила щодо рівності часток подружжя в праві на майно. Відповідно до цього суд може зменшити або збільшити частку одного з подружжя, а саме:

  • відповідно до частини другої статті 70 Закону суд може зменшити частку одного з подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї;
  • відповідно до частини третьої статті 70 закону суд може збільшити частку в праві на майно того з подружжя, з яким проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Існують певні способи поділу майна подружжя, які закріплені у статті 71 Закону, а саме:

  1. Майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
  2. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
  3. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.
  4. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
  5. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

При поданні позовної заяви про поділ майна, відповідно до підпункту 3 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України “Про судовий збір”, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позовна давність

Відповідно до статті 72 Закону, до вимог про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, позовна давність не застосовується за умови, якщо шлюб між ними не розірвано.

До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки, яка обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.