назад

Порядок та підстави позбавлення батьківських прав

Законодавством України, зокрема, частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України (далі – СК України), встановлено вичерпний перелік підстав для позбавлення матері або батька дитини батьківських прав. Так, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, або  він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав допускається тільки лише щодо дітей, які не досягли 18 років.

Порядок позбавлення батьківських прав передбачає виключно судову процедуру, за обов’язкової участі органу опіки та піклування (частина четверта статті 19 СК України). Відкриття судового провадження відбувається на підставі позовної заяви.

Слід зауважити, що факт заперечення особи проти позову про позбавлення батьківських прав, свідчить про його інтерес до дитини.

Справи про позбавлення батьківських прав розглядаються в порядку позовного провадження, через що їх підсудність визначається відповідно до частини першої статті 109 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України). Тобто, позов подається за місцем проживання відповідача. При цьому, якщо в позовних вимогах, крім позбавлення батьківських прав, буде заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину, позов може подаватися за вибором позивача (частина перша статті 110 ЦПК України).

Стаття 165 СК України визначає обмежене коло осіб, які мають право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав. Цей перелік включає в себе одного з батьків, опікуна, піклувальника, особу, в сім’ї якої проживають діти, заклад охорони здоров’я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому знаходиться малюк, орган опіки та піклування, прокурора, а також саму дитину, яка досягла 14 років.

Для більш детального, повного, всебічного і об’єктивного з’ясування обставин справи і винесення найкращого рішення в інтересах дитини, до позовної заяви додаються наступні документи:

  • свідоцтво про народження дитини;
  • свідоцтво, що підтверджує укладення шлюбу (його розірвання);
  • довіреність на представлення інтересів дитини (якщо позов подається опікунською радою або навчальною/медичною установою);
  • акт обстеження побутових та житлових умов за адресою проживання дитини;
  • висновок органу опіки та піклування про обгрунтованість подачі позову в суд;
  • рішення суду про стягнення аліментів (якщо на відповідача були раніше покладені такі зобов’язання);
  • відомості з виконавчої служби про наявність боргу за аліментними виплатами, порушення виконавчого провадження, кримінального провадження (в статті
  • судовий вирок (якщо відповідач був засуджений за ухилення від сплати аліментів, нанесення побоїв дитині, неналежне виконання батьківських обов’язків і т. д.);
  • відомості з органів поліції про факти жорстокого поводження з неповнолітнім або іншим членом сім’ї;
  • довідка з наркологічного лікувального закладу про наявність у відповідача захворювань на алкоголізм, наркоманію;
  • пояснення, свідчення;
  • аудіо, фото, відеофайли;
  • квитанція про сплату судового збору

Цей перелік документів не є вичерпним і залежить від індивідуальних особливостей справи.

Слід також зазначити, що в своїй постанові від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» Пленум Верховного Суду України роз’яснив, що позбавлення батьківських прав є крайньою мірою впливу на осіб, які не виконують батьківських обов’язків, а тому питання про її застосування слід вирішувати тільки після повного, всебічного, об’єктивного з’ясування обставин справи, в тому числі ставлення батьків до дітей.