назад

Повернули старенькій квартиру

До Черкаського місцевого центру з надання БВПД звернулася пані Ніна з метою отримання безоплатної вторинної правової допомоги. Жінка розповіла, що у 2015 році уклала договір довічного утримання з пані Людмилою, яка зобов’зувалася утримувати стареньку, доглядати, піклуватися про неї. Договором передбачалося, що пані Людмила має забезпечувати літню жінку харчуванням, необхідним одягом, медикаментами та лікарськими засобами, сприяти наданню медичної допомоги шляхом залучення кваліфікованих медичних працівників, забезпечувати всіма засобами домашнього вжитку, а також забезпечувати матеріально. Пані Ніна, в свою чергу, передала жінці у власність квартиру.

Певний час пані Людмиласумлінновиконуваласвоїзобов’язання, проте з вересня 2017 року перестала приходити до старенької і забезпечувати харчуванням, медикаментами та лікарськими засобами, доглядати, перестала цікавитися її потребами та станом здоров’я.

Після зустрічі із клієнткою та вивчення матеріалів справи, місцевий центр призначив адвоката Олександра Логвина для складення позовної заяви про визнання договору довічного утримання недійсним та представництва інтересів пані Ніни в суді.

Під час розгляду справи, в судове засідання була запрошена пані Ганна, як свідок по справі. Жінка пояснила суду, що саме вона допомагає пані Ніні. Вказала, що пані Людмила протягомостанніхтрьохмісяціввзагалі не з`являлась, ніякої допомоги старенькій не надавала.

Адвокат, в судову засіданні, довів факт невиконання відповідачкою своїх обов’язків за договором довічного утримання, та просив суд розірвати договір довічного утримання укладений між сторонами, застосувати наслідки розірвання договору довічного утримання та повернути заявниці квартиру.

Олександра Логвина зазначив: «враховуючи те, що підставою для скасування обтяження-заборони на нерухоме майно, є рішення суду, позивачкапозбавленаможливостіреалізуватисвої права власника нерухомого майна в інший, крім судового захисту спосіб, тому суд має задовольнити позовні вимоги та скасувати обтяження-заборону на нерухоме майно, а саме на квартиру».

Адвокат обґрунтовував свої вимоги наступними правовими нормами:

  • Згідно з ч.1 ст. 319 ЦК України, власник володіє,користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
  • Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагатиусуненняперешкодуздійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
  • Згідно зі ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує права.
  • Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.
  • Згідно ст. 744 ЦК України, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
  • Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
  • Відповідно до ст. 745 ЦК України договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
  • Згідно ст. 749 ЦК України у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача. Якщо обов’язки набувача не були конкретно визначені або у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності. Набувач зобов’язаний у разісмертівідчужувачапоховатийого, навіть якщо це не було передбачено договором довічного утримання (догляду).
  • Відповідно до ст. ст. 750, 751 ЦК України набувач може бути зобов’язанийзабезпечитивідчужувачааботретю особу житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за договором довічного утримання (догляду).

Пунктом 1 частини 1 статті 755 ЦК України передбачено, що договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду за умови доведення відчужувачем факту порушення набувачем своїх обов’язків за договором довічного утримання (догляду), що може проявлятися у виглядінеповногочиненалежногозабезпечення доглядом, допомогою, харчуванням відчужувача або у виглядіповногоневиконаннявказанихдій, зокрема на вимогу відчужувача.

Правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов’язків за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане (частина перша статті 756 ЦК України).

Придніпровського районного суду міста Черкаси заслухавши пояснення сторін та свідка, доводи адвоката, вирішив позовну заяву про розірватидоговорудовічногоутримання та застосування наслідків розірвання договору довічного утримання та повернення пані Ніні квартири, а такожскасуваннязаборонищодовідчуженняквартири задовольнити.

(Справа №  711/10079/19)