назад

Право учасниці бойових дій на компенсацію за невикористану відпустку за п’ять років матері, яка сама виховує дітей, захищено

24 червня 2020 року до Запорізького МЦ з надання БВПД звернулася Олена Іванівна за допомогою у складенні заяви до суду про не виплату військовою частиною компенсації за невикористану соціальну відпустку як одинока мати, що виховує 2 дітей до 15 років відповідно до ст. 19 Закону України «Про відпустки».
Жінка з 2015 по 2020 рік у зв’язку з проведенням АТО та особливим періодом не могла скористатися додатковою соціальною відпусткою. Звернувшись із рапортом до керівництва військової частини, вона отримала відмову, через те, що виплата компенсації за невикористані соціальні відпустки при звільненні не врегульовано законом. Самостійно захистити свої інтереси Олена Іванівна не мала достатніх знань та досвіду, а тому потребувала допомоги.
 Головним спеціалістом центру Ігорем Напха була підготовлена заява до адміністративного суду про визнання протиправною бездіяльність військової частини щодо ненарахування та виплати компенсації за невикористану соціальну відпустку відповідно до ст. 19 Закону України «Про відпустки».
Вже через місяць позов було задоволено у повному обсязі, встановлено факт бездіяльності військової частини і зобов’язано виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні соціальної відпустки відповідно до ст.19 Закону України «Про відпустки» за період з 2015 року по 2020 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
НАГАДУЄМО  Учасники бойових дій мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, що полягає у складанні процесуального документу та представництві інтересів особи в суді відповідно до ст. 14 Закону України “Про безоплатну правову допомогу”.
 Відповідно до ст. 19 Закону України «Про відпустки», додаткову відпустку працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи можуть отримати жінки, яка працюють і мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особам, які взяли під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.
  •  Відповідно до Ст. 45 Конституції України визначено, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
  • Відповідно до Ст. 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
  • Відповідно до пункту 5 статті 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці-жінки користуються всіма пільгами, передбаченими законодавством з питань соціального захисту жінок, охорони материнства і дитинства.
Відповідний висновок містить також постанова КАС ВС України у зразковій справі № 620/4218/18 (Пз/9901/4/19) щодо виплати військовослужбовцям грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки. Велика Палата погодилася з відповідним рішенням КАС ВС. Відповідно до Закону «Про відпустки» учасникам бойових дій надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Водночас згідно з Законом «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються щорічні основні відпустки, канікулярні відпустки та відпустки, що надаються військовослужбовцям строкової військової служби, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що Законом не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження військової служби. Припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки. Однак обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права.