назад

Правова допомога Рівненщини: якщо мати не цікавиться дітьми – вони житимуть з батьком

Нерідко після припинення спільного проживання колишні закохані пари залишаються у вкрай конфліктних відносинах. Найбільш прикрою видається ситуація, в якій заручниками «дорослих баталій» стають діти. Одним із ключових питань, що необхідно вирішувати батькам при припиненні спільного проживання,  – це з ким залишиться жити діти. Ця історія якраз про те, як фахівець Сарненського МЦ допомогла клієнту відстояти своє право на виховання дітей.

До Сарненського МЦ звернувся пан Віктор (ім’я змінено). Чоловіку потрібна була правова допомога для визначення місця проживання дітей.

Клієнт розповів, що під час шлюбу з пані Оленою у нього народилося троє дітей (двоє діток шкільного віку та хлопчик дошкільного віку). Однак шлюб було розірвано. Клієнт пояснив, що приймає безпосередню участь у вихованні дітей, що також підкріплювалось характеристиками дітей зі школи та садочку. Крім того, його колишня дружина не з’являється за місцем проживання дітей та зовсім не цікавиться їх життям. На даний момент пан Віктор проживає за іншою адресою, ніж діти, без реєстрації місця проживання, тому для нього необхідно щоб діти проживали з ним.

За цю справу взялась  заступник начальника відділу правопросвітництва та надання безоплатної правової допомоги Сарненського місцевого центру з надання БВПД Анастасія Новацька.

Дії працівника системи БПД:

Складення позовної заяви до суду, у якій міститься прохання визначити місце проживання дітей з батьком, оскільки мати взагалі не цікавиться дітьми.

Під час судового розгляду від матері надійшла заява, що вона не заперечує проти заявлених вимог.

Результат:

Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області  від 31.03.2020 року позов пана Віктора задоволено в повному обсязі – визначено місце проживання малолітніх дітей за місцем проживання їх батька, залишивши на утриманні та вихованні батька.

Довідково:

За змістом положень частин 7, 8 статті 7 Сімейного кодексу України (далі – СК України) дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до статті 3, статті 18 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (набрала чинності для України 02 вересня 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Стаття 141 СК України визначає, що мати та батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.

Відповідно до частини 2 статті 141 СК України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини.

Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров’я, в якому вона проживає.

Отже, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини – її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Частинами 1,2 стаття 161 СК України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.