назад

Роботодавець зник, а трудовий договір довелося розривати через суд

Попри фактичне припинення трудових відносин, упродовж тривалого часу чоловік не міг розірвати трудовий договір з роботодавцем. Через це робітник був позбавлений можливості отримати статус безробітного та влаштуватися на іншу роботу згідно з вимогами закону. Зрештою, вирішити проблему допоміг адвокат, призначений у Шепетівському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

У травні 2014 року Олександр (ім’я змінене) влаштувався на роботу до підприємця. Відповідно до безстрокового трудового договору чоловіка прийняли на посаду покрівельника. Та вже за 8 місяців, у січні 2015 року, роботодавець припинив виплачувати йому заробітну плату, мотивуючи це відсутністю коштів. Водночас і звільняти робітника підприємець не поспішав, навпаки, всіляко уникав з ним зустрічей, а за місцем проживання, вказаним у договорі, відшукати працедавця не вдалося.

У результаті Олександр опинився в ситуації, коли не міг ані звільнитися, ані влаштуватися на іншу роботу в установленому законодавством порядку. До того ж був позбавлений можливості отримати статус безробітного.

З надією нарешті вирішити проблему чоловік звернувся до Нетішинського бюро правової допомоги, що є відділом Шепетівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. У місцевому центрі представляти інтереси Олександра в суді доручили  адвокатові Володимиру Процику.

«Не звільнивши мого клієнта з роботи в установленому законом порядку, роботодавець порушив його право на працю, на оплату праці, на здійснення обов’язкових соціальних внесків. При цьому фактично трудові відносини між сторонами були припинені, тож трудовий договір підлягає розірванню», – наголосив адвокат у позовній заяві.

Проаналізувавши матеріали справи №679/185/21 й дослідивши усі докази, суд вирішив задовільнити позов про розірвання трудового договору.

Коментує адвокат Володимир Процик

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Підставами припинення трудового договору є, зокрема, угода сторін, розірвання трудового договору з ініціативи працівника, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (ст. 36 КЗпП України).

Водночас розірвання трудового договору, укладеного між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, має свої особливості.

Так, згідно з ч.3 ст.38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до п. 8 Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 08.06.2001 №260 (далі Порядок №260), (в редакції, що діяла станом на 01.07.2013) у разі закінчення строку трудового договору або припинення його дії достроково в трудовому договорі фізична особа робить запис про підстави його припинення з посиланням на відповідні статті Кодексу законів про працю України, про що сторони сповіщають центр зайнятості, який зареєстрував трудовий договір.

Пунктом 9 Порядку №260 визначено, що відповідальна особа центру зайнятості протягом трьох робочих днів знімає трудовий договір з реєстрації, про що робить відповідний запис у книзі реєстрації трудових договорів.