назад

Шлюбний контракт. Практика використання в Україні

Поняття шлюбного контракту або шлюбного договору на сьогодні відомо більшості наших громадян, і велику роль в цьому зіграв кінематограф, де в фільмах чи серіалах ця тема піднімається досить часто. Але одна справа, коли це художня задумка режисера, і інша, як це відбувається в правовому полі. Чомусь, у більшості людей склалося хибне уявлення про шлюбний контракт з точки зору того, що він є панацеєю від усього, що може статися під час подружнього життя, і що в ньому можливо прописати всі права чоловіка і дружини, навіть, особисті немайнові, такі, наприклад, як хто водить дітей в садочок, хто йде з ними на прогулянку і таке інше.

Які насправді права та обов’язки подружжя можуть мати місце в шлюбному контракті, яка практика укладання таких договорів в Україні та що говорить з цього приводу судова практика розповіла фахівчиня Сумського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Юлія Іваненко для видання ЮРИСТ&ЗАКОН.

Що таке шлюбний контракт та як його правильно укладати?

Перш за все слід заначити, що в українському законодавстві вживається термін «шлюбний договір» а не «шлюбний контракт», як в деяких інших країнах, але по-суті, дані поняття є тотожними і як би ми не назвали цей вид правочину, зміст його від цього не зміниться. Оскільки на законодавчому рівні визначено все-таки поняття шлюбного договору, то краще вживати саме цей термін для уникнення непорозумінь чи певних питань при практичному складанні та підписання такої угоди між подружжям. Слід зазначити, що останніми роками в Україні практика укладання шлюбних договорі досить зросла, і вже близько 5 відсотків сімейних пар перед або після укладенням шлюбу укладають шлюбні договори.

Отже, шлюбний договір це така угода між подружжям, в якому закріплюються їх майнові права та обов’язки, в тому числі майнові права та обов’язки подружжя як батьків, а також врегульовуються майнові відносини між чоловіком та дружиною. Правове регулювання порядку укладення та виконання шлюбного договору визначені Главою 10 Сімейного Кодексу України.

Шлюбний договір можливо укладати за наявності наступних умов:

– вільне волевиявлення обох сторін , тобто примус однією стороною іншу сторону до укладення шлюбного договору не допускається;

– у договорі прописуються тільки майнові права та обов’язки подружжя або майнові права та обовязки подружжя як батьків. Тобто особисті немайнові права або особистістні відносини між подружжям шлюбним договором не врегульовуються;

– договір не повинен порушувати права дитини а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище. Тобто, якщо в договорі, наприклад, прописати, що після розлучення за ініціативою жінки, чоловік звільняється від сплати аліментів на утримання дитини/дітей, то така умова порушує права дитини на забезпечення батьками і не є законною;

– обов’язкова письмова форму договору та нотаріальне засвідчення. Тобто не достатньо лише одних підписів сторін шлюбного договору для його укладення та дійсності в майбутньому, потрібно нотаріальне посвідчення такої угоди сторін.

Що можна закріпити у шлюбному договорі?

Наведемо приблизний перелік тих майнових відносин та майнових відносин сторін шлюбного договору, які можна в ньому зазначати у таблиці:

Майнові відносини між подружжям Майнові відносини подружжя як батьків
правовий режим подарунків на весілля а також майбутніх подарунків на свята (можна визначити що буде в відноситися до спільної власності подружжя а що не буде вважатися спільною власністю) підстави, порядок та розмір аліментів на утримання дітей після припинення сімейних відносин
правовий режим набутого під час шлюбу майна (можна визначити яке майно набуте під час шлюбу буде приватною, спільною частковою або  спільною сумісною власністю подружжя) місце проживання дитини з одним з подружжя або визначається місце проживання дітей з кожним із подружжя по черзі за встановленим графіком
порядок поділу майна після розірвання шлюбу часи побачення дитини з тим із батьків, який не проживає разом із дитиною
порядок користування житлом, яке є власністю одного з подружжя, при вселенні у нього другого з подружжя та інші питання щодо користування житлом, проживання в ньому, використання житла для потреб дітей, непрацездатних батьків подружжя, інших родичів,  а також порядок виселення з житла чи проживання з ним після розірвання шлюбу порядок здійснення оплати за лікування чи навчання дитини, а також на відвідування додаткових занять з репетитором чи відвідування спортивних або інших секцій
утримання одного з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі; умови, розмір та строки виплати аліментів; можливість припинення права на утримання одного з подружжя у зв’язку з одержанням ним майнової чи грошової компенсації, в тому числі і під час шлюбу і після розірвання шлюбу
порядок користування грошовими коштами, які належать подружжю чи одному з них
порядок виконання кредитних чи інших майнових зобов’язань, що виникли до шлюбу або під час шлюбу
порядок здійснення оплати за лікування чи навчання іншого з подружжя

 

Судова практика щодо шлюбних договорів в Україні

Необхідно зазначити, що хоча і практика укладання шлюбного договору не дуже поширеною, але навіть укладені шлюбні договори між подружжям постійно є причиною судових спорів, тому судова практика щодо укладання, розірвання, визнання недійсним шлюбних договорів, або інших відносин пов’язаних з дією шлюбного договору є досить обширною. Розглянемо приклади найпоширеніших судових спорів щодо шлюбних контрактів та позиції судів по таким справам.

Позиція суду Рішення суду
Надзвичайно невигідне матеріальне становище у шлюбному договорі
категорія “надзвичайно невигідне матеріальне становище” має оціночний характер і підлягає доведенню у порядку, передбаченому процесуальним законодавством Постанова Верховного Суду України постанові 28 січня 2015 року по справі №6-230цс14

 

умови шлюбного договору, за якими все набуте у шлюбі майно (або абсолютна більшість майна) є особистою приватною власністю одного з подружжя є такими, що ставлять іншого з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище Постанова Верховного Суду від 26 лютого 2020 року по справі № 755/19197/18
повне та беззастережне скасування у певних відносинах презумпції спільності майна, набутого подружжям під час шлюбу, є можливим виключно за умови, якщо це не призводитиме до виникнення ситуації, коли одному із подружжя передбачається передання в особисту власність фактично усього майна, набутого ними спільно за час шлюбу. ВС виходить із того, що шлюбний договір може містити особливі умови про розподіл спільного майна певним чином, відмінним від визначеного законодавством, а не запроваджувати дискримінаційну умову про безумовну передачу усього майна одному із подружжя. Постанова Верховного Суду від 28 квітня 2021 року по справі № 320/3970/18
подружжя не вправі у договорах між собою визначати такі умови, реалізація яких призводитиме до істотного дисбалансу між правами та обов`язками кожного із подружжя. Постанова Верховного Суду від 25 листопада 2020 року по справі № 201/4255/16-ц
Присутність сторін при укладенні шлюбного договору
шлюбний договір не може укладатись за дорученням, оскільки представнику заборонено вчиняти правочин, який може бути вчинений лише тією особою, яку він представляє Постанова Верховного Суду від 25 вересня 2019 року по справі № 757/10715/17
Щодо визнання шлюбного договору недійсним
критерієм правозгідності (правомірності) шлюбного договору є, по-перше, відсутність суперечностей між його змістом та вимогами закону, тобто відповідність договору імперативним нормам та, по-друге, дотримання моральних засад суспільства. Сторони не можуть на власний розсуд врегулювати у договорі свої відносини, лише у випадках, якщо існує пряма заборона, встановлена актом цивільного законодавства; заборона випливає із змісту акта законодавства; така домовленість суперечить суті відносин між сторонами. Постанова верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 756/7489/15-ц

Постанова Верховного суду від 4 квітня 2018 року у справі № 752/22220/16-ц.

 

Підстави, за яких шлюбний договір визнається недійсним  – це недотримання в момент вчинення стороною (сторонами) таких вимог:

1) зміст шлюбного договору не може суперечити законодавству України, а також моральним засадам суспільства.

Хоча принцип свободи договору є визначальним та полягає у наданні особі права вирішувати, чи укладати договір та з яким саме змістом, не слід забувати про умови, які не повинні міститись у шлюбному договорі;

2) волевиявлення кожного з подружжя при укладенні шлюбного договору має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Часто сторони, коли справа доходить до виконання шлюбного договору, намагаються визнати його недійсним через те, що підписали його під тиском або взагалі не пам’ятають, як його підписували. Проте довести такий факт дуже складно, тим паче, якщо сторони засвідчили в договорі про усвідомлення значення своїх дій;

3) шлюбний договір має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

постанова Верховного Суду від 30.01.2018 р. у справі №756/7489/15‑ц

Постанова Верховного Суду від 26.02.2020 р. у справі №755/19197/18)

шлюбний договір не може укладатися і використовуватися з метою уникнення сплати боргу або виконання судового рішення постанова Верховного суду від 29 січня 2020 року у справі № 711/10 526/16-ц)

Постанова Верховного суду від 18 травня 2020 року у справі № 175/1274/15)

 

Постанова Верховного суду від 10 червня 2020 року у справі № 569/16888/17)

Позовна давність до вимог про визнання шлюбного договору недійсним не застосовується постанова Верховного Суду від 25.09.2019 у справі №757/10715/17-ц

 

Як бачимо, судова практика щодо шлюбних договорів є досить різноманітною та цікавою, а це означає, що укладання шлюбних договорів між подружжям набирає популярності. Але, укладаючи шлюбний договір, юристи рекомендують уважно читати зміст, не викладати в шлюбному договорі ті положення, які будуть суперечити чинному законодавству та не забувати, що шлюбний договір не врятує Вас від розірвання шлюбу, але захистить від майнових спорів у суді.