назад

   Пан Степан, звернувся до Червоноградського місцевого центру з надання ВБПД ще у 2018 році. Його історія непоодинока. У 1981 році одружився і разом з дружиною став проживати у будинку її батьків в одному із сіл Сокальщини. Будинок перебував в  одноосібній власності дружини, про що свідчать документи. Однак стосунки не склалися. У серпні 2018 року дружина звернулася до суду з позовом, у якому вимагала виселення на той час ще чоловіка з будинку, оскільки спільне проживання стало нестерпним, а рішення суду про розлучення ще не було – справа перебувала на розгляді.

Після зустрічі з адвокатом Олегом Гуменюком, який вступив у справу за дорученням центру, та узгодження правової позиції було вирішено звернутися до суду з зустрічним позовом про визнання за паном Степаном права проживання та користування спірним будинком. Його аргументами стало те, що пан Степан після одруження був там прописаний і проживав до цього часу. Окрім того, був членом сім`ї власниці будинку, а факт розірвання шлюбу не позбавляє його права користування спірним будинком. За період перебування у шлюбі за власні кошти здійснив ремонт будинку, добудував ґанок та господарські будівлі, огорожу, внаслідок чого домогосподарство зросло у вартості та набуло сучасного вигляду. Позивачка, на його думку, не надала доказів того, що він руйнує чи псує житлове приміщення, або використовує його не за призначенням. Іншого житла він не має, а будинок є його єдиним місцем проживання. Втім суд позбавив чоловіка права користування будинком.

Однак пан Степан, за підтримки адвоката, не погодився з таким рішенням. В апеляційній скарзі клієнт зазначив, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просив рішення Сокальського районного суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення його позову та відмову у задоволенні позову дружини.

У серпні 2021 року сторонами подано до суду заяву про затвердження мирової угоди. Сторони дійшли спільної думки про можливість закінчення розгляду даного спору миром і укладенням мирової угоди на наступних умовах:

  • Колишня дружина сплачує панові Степану 4 000 доларів США, що станом на день укладення мирової угоди становило згідно з курсом НБУ 106 680 гривень, як компенсацію його частки у спільному майні подружжя.
  • Факт отримання коштів підтверджується виданою розпискою.
  • Позивач у зв`язку з отриманням вищезазначеної суми коштів відмовляється від права проживання у будинку і права користування ним.
  • Протягом двадцяти календарних днів з моменту затвердження судом мирової угоди останній знімається в установленому порядку з реєстрації у вказаному будинку та забирає усі свої особисті речі (одяг та предмети домашнього вжитку, які належать виключно йому).
  • Відмова від права проживання у вказаному будинку та користування цим житлом є остаточною та унеможливлює в майбутньому подачу заяви про поділ спільного майна подружжя.

Колегія суддів дійшла висновку, що заява підлягає до задоволення. Підстави для відмови у затвердженні мирової угоди відсутні. Тож суд постановив:

  • Заяву про затвердження мирової угоди задовольнити.
  • Затвердити мирову угоду у справі за позовом про усунення перешкод в користуванні майном; зустрічним позовом про визнання права на проживання та користування будинком.
  • Рішення Сокальського районного суду Львівської області визнати нечинним.
  • Провадження у справі закрити.

   Ця справа у Єдиному державному реєстрі судових рішень: Номер справи №454/2328/18