назад

Цивільно-правова відповідальність малолітніх та неповнолітніх осіб

Часто серед дітей поширюються думки, що до повноліття, вони вправі робити все, що забажають і ніякої відповідальності за свої вчинки нести не будуть. Однак, такі припущення є помилковими, і насправді, законодавством передбачено конкретні випадки, коли до юридичної відповідальності притягаються не лише батьки, а й безпосередньо діти, які своїми діями завдали шкоди іншим особам, їх майну чи суспільству. Детальніше про те, хто, за що і коли несе цивільну відповідальність розповідає заступник начальника відділу Уманського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Аркадій Гаркавенко.

Які ж цивільні права мають малолітні та неповнолітні особи?

Для осіб, які не досягли 18 років, залежно від вікових проміжків, Цивільним кодексом України передбачено набуття різних обсягів дієздатності, тобто здатності своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатності своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Так, діти віком до 14 років вважаються малолітніми особами та набувають часткової цивільної дієздатності. Це надає можливість самостійно вчиняти дрібні побутові правочини, як правило щодо предметів та послуг невисокої вартості та здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.

Діти, віком від 14 до 18 років вважаються неповнолітніми та мають неповну цивільну дієздатність. У доповнення до прав малолітніх осіб, неповнолітні можуть самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами, самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім’я (грошовими коштами на рахунку). Також неповнолітні особи за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників можуть вчиняти інші правочини.

У свою чергу, набуття більшого обсягу прав неминуче тягне за собою і додаткові обов’язки, невиконання яких часто призводить до притягнення до відповідальності. Юридична відповідальність – це вид соціальної відповідальності, що полягає в застосуванні державою до правопорушника певних заходів примусу, прямо передбачених санкціями правових норм. Цивільна відповідальність зводиться здебільшого до відшкодування завданих збитків і носить майновий характер.

Особливості цивільної відповідальності малолітніх осіб

Законодавством передбачено, що малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду. Це означає, що у випадку заподіяння шкоди малолітньою особою, завдані збитки відшкодовуються не нею особисто, а у залежності від обставин або батьками (усиновлювачами) або опікунами, чи іншими особа, які здійснюють виховання малолітньої особи, навчальним закладом, закладом охорони здоров’я або іншим закладом під чиїм наглядом або опікою перебувала дитини на момент заподіяння школи. Вказані особи несуть відповідальність за умови, якщо вони не доведуть, що шкода, завдана малолітнім не є наслідком несумлінного виховання та нагляду за дитиною, або ухилення від виховання і нагляду, інакше кажучи, трапилася не з їхньої вини.

Якщо малолітня особа завдала шкоди як з вини батьків (усиновлювачів) або опікуна, так і з вини закладів або особи, що зобов’язані здійснювати нагляд за нею, батьки (усиновлювачі), опікун, такі заклади та особа зобов’язані відшкодувати шкоду у частці, яка визначена за домовленістю між ними або за рішенням суду.

Варто зауважити, що обов’язок батьків (усиновлювачів) або опікуна чи іншої особи, яка здійснює виховання малолітньої особи, відшкодувати шкоду, завдану малолітньою особою, не припиняється у разі досягнення нею повноліття. Після досягнення повноліття особа може бути зобов’язана судом відшкодувати шкоду, завдану нею у віці до 14 років життю або здоров’ю потерпілого, якщо вона має достатні для цього кошти, а вищезазначені особи є неплатоспроможними або померли.

У разі, коли шкода, була завдана спільними діями кількох малолітніх осіб, вона відшкодовується їхніми батьками (усиновлювачами), опікунами в частці, яка визначається за домовленістю між ними або за рішенням суду.

Особливості цивільної відповідальності неповнолітніх осіб

На відміну від малолітньої особи, неповнолітня особа відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.

Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного нею самостійно та договору укладеного за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника. Однак, якщо в неповнолітнього немає майна, достатнього для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть його батьки (усиновлювачі), піклувальники.

Якщо у неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується її батьками (усиновлювачами), піклувальником або закладом у якому перебувала неповнолітня особа, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.

Батьки (усиновлювачі), піклувальники, заклад, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, зобов’язані відшкодувати шкоду до досягнення особою повноліття. Особа, яка завдала шкоди має відшкодовувати завдані збитки самостійно після досягнення повноліття або якщо така неповнолітня особа стала власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.

Якщо ж, шкода, завдана спільними діями кількох неповнолітніх осіб, то вона відшкодовується неповнолітніми у частці, яка визначається за домовленістю між ними або за рішенням суду.

Уваги заслуговує норма Цивільного кодексу України, яка визначає відповідальність неповнолітніх осіб після набуття ними повної цивільної дієздатності.

Так, шкода, завдана неповнолітньою особою після набуття нею повної цивільної дієздатності, відшкодовується цією особою самостійно на загальних підставах. Однак, у разі відсутності у неповнолітньої особи, яка набула повної цивільної дієздатності, майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони дали згоду на набуття нею повної цивільної дієздатності і не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Обов’язок цих осіб відшкодувати шкоду припиняється з досягненням особою, яка завдала шкоди, повноліття.

Довідково. Неповнолітній особі може бути надано повну цивільну дієздатність у випадках, якщо така особа:

  • досягла 16 років та працює за трудовим договором;
  • записана матір’ю або батьком дитини;
  • досягла 16 років та бажає займатися підприємницькою діяльністю.

Надання повної цивільної дієздатності провадиться за рішенням органу опіки та піклування за заявою заінтересованої особи та за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а у разі відсутності такої згоди повна цивільна дієздатність може бути надана за рішенням суду.

Якщо ж неповнолітня особа бажає стати підприємцем, то на це потрібна письмова згода батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування. У цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця.