На підставі ухвали Вижницького районного суду Чернівецької області від 13.09.2016 року № 713/1069/16-к Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Чернівецькій області надано адвокату Ковалюку Михайлу Григоровичу доручення від 04.10.2016 року № 560 для надання безоплатної вторинної правової допомоги особі у кримінальному провадженні № 120162600000000219 від 22.04.2016 року. З матеріалів поданих адвокатом встановлено, що вироком Вижницького районного суду Чернівецької області від 24.02.2017 року його підзахисного визнано винним у пред’явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України (КК України), тобто незаконне заволодіння транспортним засобом, яке вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, та призначено покарання у виді позбавлення волі, строком на 5 років без конфіскації майна. Не погоджуючись із висновками суду першої інстанції адвокат подав апеляційну скаргу, в якій просив про зміну вироку та пом’якшення покарання призначеного його підзахисному, оскільки воно не відповідало тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Так, згідно доводів апеляції встановлено, що підзахисного адвоката визнано винним у вчиненні одного епізоду кримінального правопорушення. Натомість, двох інших обвинувачених визнано винними у вчиненні двох епізодів кримінального правопорушення кожним із них, що передбачені інкримінованою статтею. При цьому, різниця у строках покарання його підзахисного та інших обвинувачених по справі осіб лише два місяці. Крім того, як зазначалося стороною захисту, судом було допущено помилку при визнані обставиною, що обтяжує покарання — вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння та рецедив злочину, оскільки ані під час досудового розслідування, ані під час судового розслідування обставин справи не було здобуто таких доказів. Також відсутній у діях обвинуваченого рецедив, оскільки кваліфікуючою ознакою інкримінованого обвинуваченому діяння є повторність, яка була врахована стороною обвинувачення і судом при кваліфікації його дій, а тому не може визнаватися обставиною, що обтяжує покарання.
Відтак, за переконанням захисту, було підтверджено наявність усіх підстав для застосування відносно обвинуваченого вимог ст.ст. 69, 75 КК України, зокрема: позитивна характеристика обвинуваченого за його місцем проживання, складність матеріально-побутових умов, що було підтверджено; незначна вартість транспортного засобу, яким заволодів його підзахисний та двоє інших обвинувачених; відшкодування обвинуваченим завданої шкоди у повному обсязі; обвинувачення лише в одному епізоді скоєного кримінального правопорушення та ін.
Наведені захисником обставини були визнані судом апеляційної інстанції такими, що пом’якшують покарання та в сукупності істотно знижують ступінь тяжкості кримінального діяння, вчиненого його підзахисним. Відтак, 18.04.2017 року Апеляційний суд Чернівецької області виніс ухвалу, якою вирок суду першої інстанції було змінено, зокрема виключено вказівку суду про визнання обставиною, що обтяжує покарання рецедив злочину, та пом’якшено покарання обвинуваченому із застосуванням ст. 69 КК України у виді 3 років позбавлення волі.