назад

Успішна справа БПД: визнали право власності на земельну ділянку під нерухомістю

Олена Вікторівна доглядала та піклувалась за Лідією Степанівною за договором довічного утримання. Договір передбачав, що після смерті останньої, жінка отримає у власність будинок з усіма спорудами та забудовами, які розташовані на земельній ділянці. Олена Вікторівна 14 років ретельно виконувала свої обов’язки і після смерті Лідії Степанівни назбирала грошей та почала займатись переоформленням документів на будинок та присадибну ділянку.

Пані Олена уклала договір з землевпорядною організацією на  відновлення меж земельної ділянки. Однак, під час перевірки технічної документації землевпорядна організація встановила, що частка присадибної ділянки, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, належить на праві власності іншій людині – пані Ірині.

Пані Олена не знала що робити, адже місцезнаходження власниці частки земельної ділянки вона не знала. Єдиним виходом було звернутись до міської ради з клопотанням передати їй у власність цю частину присадибної ділянки.  Але отримала відмову, вмотивовану тим, що земельна ділянка належить іншій особі. Жінка була дуже засмучена, адже без власниці цієї частки землі оформити належним чином документи не можливо. Де шукати пані Ірину вона не знала. Та ще й зайвих грошей на оплату послуг адвоката у неї не було.

Одного дня Олена Вікторівна зустріла давню знайому, яка порекомендувала звернутись до відділу «Бахмутського бюро правової допомоги» Краматорського місцевого центру з надання БВПД.

«Коли я зверталася до міської ради, в мене була надія, що це якась помилка і все вирішиться, адже всі документи були в порядку.  Ця відмова збентежила мене, я не уявляла що мені робити і як діяти» – розповіла пані Олена.

Жінка звернулася до фахівців бюро правової допомоги. Юристка Оксана Судак ознайомилась з документами та з’ясувала всі обставини справи.

Як виявилося, за життя Лідія Степанівна придбала житловий будинок разом з земельною ділянкою у пана Дмитра. Через те, що чоловік був громадянином іншої країни, він не мав права володіти землею на території України. Тому,  коли він купував цей будинок, він не зміг переоформити  на себе право власності на землю біля будинку. Тому ця частка землі так і залишилась у власності пані Ірини – першої власниці будинку та земельної ділянки.

Для того, щоб вирішити це заплутане питання, необхідно було звернутись до суду. Олена Вікторівна є малозабезпеченою особою, тому вона має право на безоплатну вторинну правову допомогу, а саме на представництво в суді та складання процесуальних документів.

Вивчивши юридичну практику та узгодивши з клієнткою правову позицію, Оксана Судак підготувала позов про визнання права власності на земельну ділянку. Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області було визнано право власності Олени Вікторівни на земельну ділянку. Наразі жінка займається питаннями переоформлення вже її земельної ділянки.

Коментар Оксани Судак:

Нам необхідно було встановити, що присадибна ділянка належала Лідії Степанівни, як власниці   житла, придбаного у  серпні 2004 року, що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом. Таким чином, справа розглядалась відповідно до діючих норм на момент купівлі-продажу житлового будинку.

Правова позиція ґрунтувалась на нормах статті 377 Цивільного Кодексу України у редакції 2003 року. Ця норма стверджує, що особа, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 1 січня 2004 року одночасно отримує у власність земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на ту частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Нормами Земельного Кодексу України у редакції від 1 січня 2002 року (статті 120 та 125) зазначено, що під час переходу права власності на об’єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, оформлено  у встановленому законом порядку, то одночасно з правом власності на об’єкт нерухомості  переходить право власності й на земельну ділянку, на якій розміщено цей об’єкт. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Тобто Лідія Степанівна, яка набула право власності на будинок у 2004 році, стала власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, а саме пані Ірині.

Таким чином, враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній об’єктів нерухомості  слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбає особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

Ця справа в Єдиному державному реєстрі судових рішень тут

Більше кейсів системи БПД тут