1) Начальник відділу представництва Першого миколаївського місцевого центру з надання БВПД Вікторія Пазурчик представляла інтереси громадянина Є. на підставі доручення від 14.12.2016 № 014-0100514, який звернувся до Центру з проханням допомогти йому стягнути борг по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі з колишнього працедавця.
За суб’єктом права на надання БВПД, громадянин Є. відноситься до ветеранів війни та осіб, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Спочатку представник Центру Пазурчик В.Д. звернулась до суду в порядку наказного провадження. Але представники відповідача звернулись до суду з вимогою скасувати наказ. Тому, враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність спору на право та скасував наказ представнику Центру довелось звертатись до того ж суду з позовними вимогами. У позовній заяви було наведено докази, що Є. був призваний на військову службу під час мобілізації, а відповідно до ч.3 ст.119 КЗпП України за працівниками призваними на військову службу під час мобілізації зберігається середній заробіток на час призову.
Завдяки обґрунтовано обраній правовій позиції Вікторії Пазурчик рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 22.03.2017 позовні вимоги клієнта було задоволено.
2) Начальник відділу представництва Першого миколаївського місцевого центру з надання БВПД Вікторія Пазурчик представляла інтереси громадянки Ю. на підставі доручення від 11.01.2017 № 014-0100009, яка звернулась до Центру за допомогою в подачі заяви про перегляд заочного рішення Заводського районного суду від 12.12.2016 до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про повернення надміру виплачених коштів.
За суб’єктом права на надання БВПД, громадянка Ю. відноситься до внутрішньо переміщених осіб.
З 15.01.2015 р. клієнтка Центру стоїть на обліку у відповідному структурному підрозділі з питань соціального захисту населення як внутрішньо переміщена особа для отримання щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання. При поданні заяви вона зазначила, що не має депозитного банківського рахунку у сумі, що перевищую 10-кратний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Але в неї був наявний депозитний вклад на рахунку у банку, якій на той момент перебував у стадії ліквідації, тому надії на повернення коштів з рахунку у громадянки Ю. не було.
Завдяки вдало обраній правовій позиції Вікторії Пазурчик рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 21.03.2017 суму стягнення було зменшено втричі. Після отримання повного тексту рішення по справі вірогідно буде подана апеляція клієнтом та представником Центру, тому існує можливість відмінити рішення суду або ще більше зменшити розмір стягнень.
3) До Другого миколаївського місцевого центру з надання БВПД за допомогою звернулася малозабезпечена громадянка М. з питанням щодо зняття з реєстрації її доньки, яка проживає за кордоном. В 2000 році донька клієнтки виїхала на постійне проживання за кордон і з того часу проживає там постійно, але залишилася зареєстрованою у квартирі матері. Через цю обставину клієнтка була позбавлена можливості здійснити своє право на отримання субсидії, сплачувала завищені комунальні платежі та ін.
З метою складання цивільного позову та здійснення представництва інтересів гр. М. в суді Центром призначено спеціаліста відділу представництва Васеньову Анастасію, що діє згідно наказу № 1402-0000001 від 18.01.2017 року.
Представником центра було складено і направлено до Ленінського районного суду м. Миколаєва позовну заяву про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Згідно з нормами Житлового кодексу Української РСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
До суду, серед інших документів були надані акти про не проживання та довідка ЖЕУ, що підтверджували факт непроживання доньки клієнтки.
Завдяки правильно обраній правовій позиції та грамотно складеній позовній заяві представника центру 22 березня 2017 року Ленінський районний суд м. Миколаєва задовольнив позовні вимоги клієнтки і визнав її доньку такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Зазначене рішення надасть клієнтці можливість зняти доньку з реєстраційного обліку.
Клієнтка звернулася до Центру за направленням з органу державної влади.
За суб’єктом права на надання БВПД, громадянка М. відноситься до осіб, які перебувають під юрисдикцією України, якщо їхній середньомісячний дохід не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до закону для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення.
4) Головний спеціаліст відділу представництва Васеньова Анастасія на підставі наказу центру від 14.02.2017 № 1402-0000020 представляла інтереси неповнолітньої М. в особі опікуна А., яка звернулась до Центру за допомогою у вирішенні питання щодо стягнення аліментів з матері дитини, яка була позбавлена щодо неї батьківських прав.
В 2016 році мати дитини за рішенням суду була позбавлена щодо неї батьківських прав. Проте, під час судового розгляду справи одночасно було можливо вирішити питання і про стягнення аліментів. Але зазначена вимога не була заявлена адвокатом, що складав позивачці позовну заяву.
Згідно з нормами Сімейного кодексу України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов’язку щодо утримання дитини.
Представником центра було складено і направлено до Ленінського районного суду м. Миколаєва позовну заяву про стягнення аліментів на утримання дитини. Рішенням суду 21 березня 2017 року вищевказаний позов був задоволений і стягнуто з відповідачки аліменти на користь дитини в розмірі 1000 гривень.
Зазначене рішення надасть опікуну можливість гідно утримувати та виховувати дитину.
Клієнтка (опікун) звернулася до Центру за рекомендацією подруги, яка теж раніше зверталася до Центру.
За суб’єктом права на надання БВПД, неповнолітня М. відноситься до категорії дітей, позбавлених батьківського піклування.
5) Головний спеціаліст відділу представництва Васеньова Анастасія на підставі наказу центру від 15.03.2017 № 1402-0000044 представляла інтереси громадянки Ч., яка звернулась до Центру за допомогою у вирішенні питання щодо зняття з реєстрації колишнього власника її будинку, що був нею придбаний в 2011 році.
За умовами договору купівлі-продажу продавець зобов’язався знятися з реєстраційного обліку в 10 – денний термін після повного розрахунку за договором. Через ту обставину, що ця людина громадянин ін. держави і постійно там мешкає, документи про повний розрахунок за договором декілька разів надсилалися ним, але просто не доходили до адресата в Україні. Іншою обставиною, що ускладнювала цей процес, було проживання продавця за межами України, що робило його приїзд задля зняття з реєстраційного обліку неможливим.
Через вищезазначену проблему клієнтка була позбавлена можливості здійснити своє право на отримання субсидії, сплачувала завищені комунальні платежі, а також не могла розпорядитися належним їй майном, тобто продати його.
Представником центра було складено і направлено до Ленінського районного суду м. Миколаєва позовну заяву про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Згідно з нормами Житлового кодексу Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку. А як зазначив у своїй постанові Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ “Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав” власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення із зняттям останнього з реєстрації.
Тому, оскільки право користування житловим приміщенням є похідним від права власності, то якщо продавець втратив право власності на житло, то він втратив і право користуватися цим житлом.
До суду, серед інших документів були надані заява про повний розрахунок за договором, витяги з державного реєстру правочинів, документи, що підтверджують проживання продавця в іншій країні та ін. докази.
Завдяки правильно обраній правовій позиції та грамотно складеній позовній заяві представника центру 22 березня 2017 року Ленінський районний суд м. Миколаєва задовольнив позовні вимоги клієнтки і визнав колишнього власника будинку таким, що втратив право користування жилим приміщенням. Зазначене рішення надасть клієнтці можливість зняти його з реєстраційного обліку.
Клієнтка звернулася до Центру за направленням з органу державної влади.
За суб’єктом права на надання БВПД, громадянка М. відноситься до осіб, які перебувають під юрисдикцією України, якщо їхній середньомісячний дохід не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до закону для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення.