назад

Усунення від права на спадкування за законом

Івано-Франківським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі – Місцевий центр) розглянувши звернення клієнта з питань підготовки процесуальних документів та представництва інтересів у суді про усунення від спадщини за законом прийнято рішення про призначення адвоката для надання безоплатної вторинної правової допомоги клієнту (далі – Відповідачка).

У позовній заяві позивачі зазначили, що внаслідок травм, отриманих при дорожньо-транспортній пригоді помер брат Відповідачки. За життя він був визнаний інвалідом II групи і потребував допомоги, догляду, який позивачі взяли на себе. Відповідачка не цікавилась його здоров’ям та побутом, ніякої допомоги не надавала, участі у витратах на поховання не брала та враховуючи вказані обставини, просили суд усунути Відповідачку від права на спадкування за законом.

Представник Відповідачки підготував та подав суду відзив на позов у якому доводи позивачів заперечив та вказав, що брат Відповідачки помер у віці 56 років і попри те, що був визнаний інвалідом II групи, стороннього догляду не потребував, а участі у витратах на поховання Відповідачка не брала, оскільки була поінформована, що їх мав понести винуватець ДТП.

Також, Відповідачка та її представник у судовому засіданні пояснили, що померлий за життя підтримував добрі родинні стосунки з сестрою, періодично гостював у неї. Внаслідок того, що Відповідачка є багатодітною матір`ю (народила та виховувала 10 дітей), то не спроможна була фінансово допомагати братові. Однак він про таку допомогу ніколи не звертався, так як був спроможний забезпечувати себе самостійно. Не потребував і стороннього догляду у зв`язку із захворюванням, внаслідок якого був визнаний інвалідом, оскільки повною мірою був здатний до самообслуговування. Та враховуючи викладене, просили суд у задоволенні позову відмовити.

Згідно зі ст.1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч.2 ст.1223 Цивільного кодексу України у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 Цивільного кодексу України.

Згідно із ч.1 ст.1258 Цивільного кодексу України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Частиною першою ст.1261 Цивільного кодексу України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Спадкоємцями другої черги, відповідно до ч.1 ст.1262 Цивільного кодексу України, є рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Відповідно до ч.1 ст.1267 Цивільного кодексу України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Статтею 1266 Цивільного кодексу України визначено спадкування за правом представлення. Племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Для доведення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до ч.5 ст.1224 Цивільного кодексу України має значення сукупність таких обставин: перебування спадкодавця в безпорадному стані; ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Дане правило стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до Сімейного кодексу України не були зобов’язані утримувати спадкодавця.

Як встановлено судом, спадкодавець за життя перебував на диспансерному обліку, а медичних заключень, які би вказували на перебування у безпорадному стані та потребу в постійному сторонньому догляді чи іншої допомоги у матеріалах справи немає.

Не подано жодних доказів на підтвердження, що Позивачі чи померлий зверталися до Відповідачки за матеріальною допомогою для забезпечення потреб спадкодавця, а Відповідачка свідомо ухилялася від надання такої допомоги.

Той факт, що саме Позивачі, а не інші члені родини, взяли на себе організацію та витрати на поховання спадкодавця, не дає підстав для усунення Відповідачки від права на спадкування, оскільки прийняття спадщини не ставиться законом у залежність від того, хто здійснив поховання особи. Крім того, як встановлено судом, витрати на поховання частково були компенсовані за рахунок соціальних виплат, проведених управлінням соціального захисту.

З огляду на досліджені докази, суд прийшов до висновку, що заявлені Позивачами вимоги є безпідставними і не обґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Посилання на справу в Єдиному державному реєстрі судових рішень – https://cutt.ly/okfEfdV