назад

Відшкодування моральної шкоди

Однією із загальноприйнятих класифікацій завданої шкоди, яка також знаходить своє відображення і у законодавстві України, є її поділ на матеріальну та моральну. Що ж таке моральна шкода? Відповідає фахівець Полтавського бюро правової допомоги, адвокат Артем Пархоменко.

Моральна шкода – що це таке?

Із визначенням та доказуванням матеріальної шкоди, зазвичай, проблем не виникає. Адже вона являє собою збитки чи втрати, яких уже зазнала особа або неминуче мусить зазнати задля відновлення свого первісного стану, що існував до заподіяння шкоди.

А ось моральна шкода є не такою очевидною, бо,  як правило, вона є нематеріальною, а тому і являє собою поняття оціночне. Саме оціночність цього поняття, яке в кожному конкретному випадку трактується по-своєму, з урахуванням не лише правових знань, але й набутого життєвого досвіду, зумовлює складність у визначенні розміру заподіяної моральної шкоди і її доказуванні.

Сторона, яка пред’являє вимоги відшкодування завданої їй моральної шкоди, не звільняється від обов’язку довести наявність такої шкоди, її розмір, надавши належні, допустимі та достовірні докази цього факту, у порядку встановленому процесуальними нормативно-правими актами.

До того ж на сьогодні у законодавстві відсутнє чітке визначення поняття «моральна шкода». Це пов’язано із неможливістю вичерпного опису цього оціночного поняття, що справедливо визнається багатьма науковцями. Тому в статті 23 Цивільного кодексу України законодавець визначив лише найбільш часті та вірогідні способи прояву такої шкоди. Спроба викласти вичерпне визначення цього поняття неминуче залишиться невдалою, так як неможливо виділити в оціночному понятті універсальні, визначальні, родові риси, які були б характерними для нього в цілому і вичерпували б його зміст повністю у кожному конкретному випадку.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України  особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування.

Що говорить судова практика

Більш детальніше зрозуміти суть цієї правової норми дає можливість судова практика, яка знаходить свій вияв у постановах Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» та від 27 березня 1992року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди».

У пункті 3 першої із вищенаведених постанов роз’яснено, що моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв’язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв’язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

В даному роз’ясненні знайшли відображення найбільш часті прояви заподіяної моральної (немайнової за своєю суттю) шкоди. Моральна шкода у прямому сенсі цього слова може бути зазвана виключно фізичній особі, тобто людині.

Про порядок відшкодування та осіб, які зобов’язані це зробити

Цьому питанню присвячені статті 1167 та 1168 Цивільного кодексу України. Так, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою статті 1167 Цивільного кодексу України.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім’єю.

Аналізуючи наведені норми права, можна дійти висновку, що моральна шкода відшкодовується у майновий спосіб. Однак не варто забувати про вже згадану статтю 23 Цивільного кодексу України, яка допускає відшкодування такої шкоди ще й шляхом вчинення дій немайнового характеру, таких як спростування недостовірної інформації, публічне вибачення тощо. Вибір способу відшкодування шкоди належить позивачу, адже саме він у поданій ним позовній заяві прохає суд застосувати той чи інший спосіб захисту його порушеного права.

Розмір відшкодування моральної шкоди

Та найбільш дискусійним було і лишається питання визначення розміру відшкодування моральної шкоди. При спробі його законодавчого окреслення застосовано велику кількість оціночних понять, таких як «розумність», «справедливість», «глибина душевних страждань», «інші обставини, що мають значення у справі». Розуміння цих понять кожною людиною, не тільки правником, залежить від її світогляду, тому може різнитися суттєво.

У науковій літературі згадується про велику кількість наукових методик, які дають можливість за певними критеріями визначити приблизний розмір завданої немайнової шкоди, проте жодна із них офіційно не визнана єдиновірною, відтак опиратися на них можливо при доведенні фактів та обставин, на які здійснюється посилання.

Тому практикою вироблений принцип прохати у позовній заяві про максимальний, на переконання позивача, розмір відшкодування шкоди, який в ході судового розгляду буде співставлятися із обставинами справи, піддаватися аналізу і в кінцевому результаті буде визнаний у судовому рішенні обґрунтованим повністю чи в його частині, або ж взагалі визнаний безпідставним.

Все більшого поширення в практичній діяльності набуває проведення судово-психологічної експертизи, висновком якої підтверджується психологічний стан особи, наявність чи відсутність у неї переживань, страждань, особливостей сприйняття певної події тощо. Цей доказ не є переважним, але у сукупності із показаннями свідків, письмовими та електронними доказами (документами, відео, аудіозаписами тощо) підтверджує чи спростовує обставини, які становлять предмет доказування.

Не варто забувати і про обставини, які підлягають доказуванню, серед яких вагомими є факт вчинення протиправних дії чи бездіяльності, факт наявності її наслідків у вигляді шкоди, що завдається немайновим правам, свободам, законним інтересам особи, наявність причинного зв’язку між діянням та його наслідками і наявність вини.

Для здобуття позитивного результату у ході судового розгляду необхідно, щоб усі ці обставини були підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами, які необхідно збирати із урахуванням конкретних обставин справи та особливостей процесуального інтересу особи.

За наявності можливості, у випадку необхідності захисту власних прав та інтересів, доречно звернутися за порадою до фахівців щодо більш детальної інформації. Тому доречним є реалізація кожним свого конституційного права на правничу допомогу.