назад

Все, що треба знати про страхові компанії

Хоча б раз, але у кожного з нас виникала потреба в укладенні договору страхування. Так, під час подорожі іноземними країнами потрібно мати при собі страховий поліс на випадок хвороби, а щоб використовувати автомобіль необхідно обов’язково застрахувати цивільно-правову відповідальність з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Також, останнім часом банківські установи пропонують застрахувати кредитні зобов’язання боржника на випадок несплати ним з певних причин заборгованості. На що треба звернути увагу під час укладення договору страхування –– розповідають керівниця Овруцького бюро правової допомоги Ольга Могилевець та фахівчиня Коростенського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Оксана Сергієнко.

Страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування» (далі – Закон).

Хто такі страховики

Страховиками, які мають право здійснювати страхову діяльність на території України, є:

фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно із Законом України «Про господарські товариства», з урахуванням того, що учасників кожної з таких фінансових установ повинно бути не менше трьох, та інших особливостей, передбачених Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності;

зареєстровані Уповноваженим органом (Національний банк України) відповідно до Закону та законодавства України постійні представництва у формі філій іноземних страхових компаній, які також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Отже, перше, що потрібно знати про страхову компанію це – чи має вона відповідну ліцензію. Таку інформацію можна знайти на вебсторінці Національного банку України за посиланням: https://kis.bank.gov.ua/.

Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов’язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.

Укладення договору страхування

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу України).

Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування, що розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.

Договір страхування відповідно до Закону, зокрема має містити такі умови:

предмет договору страхування;

перелік страхових випадків;

розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов’язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума);

розмір страхового платежу і строки його сплати;

умови здійснення страхової виплати;

причини відмови у страховій виплаті;

права та обов’язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору тощо.

Що таке страховий випадок та франшиза

Страховий випадок – подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Франшиза – це частина збитків, що не відшкодовується страховиком і її розмір має бути обов’язково зазначений у договорі страхування.

Чи можуть відмовити у виплаті страховки

Підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є:

– навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов’язані з виконанням ними громадянського чи службового обов’язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров’я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;

– вчинення страхувальником – фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного кримінального правопорушення, що призвів до страхового випадку;

– подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку;

– отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;

– несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

– інші випадки, передбачені законом.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону. Рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Важливо! Негативний фінансовий стан страховика не є підставою для відмови у виплаті страхових сум (їх частин) або страхового відшкодування страхувальнику.

Поради споживачу:

  • Ретельно обирайте страхову компанію.
  • Ознайомтеся з відгуками щодо діяльності страхової компанії, особливо в частині виплати страхового відшкодування.
  • Уважно перегляньте умови договору страхування, у тому числі щодо переліку страхових випадків та підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування.
  • Дізнайтесь алгоритм дій страхувальника у разі настання страхового випадку.

 

Спори зі страховою компанією

У разі якщо страховий випадок відбувся, а страхова компанія не проводить виплату (в повному обсязі або частково), не приймає рішення про виплату або розмір відшкодування матеріальних збитків відрізняється від фактичних через експертний висновок залученого фахівця страхової компанії, – то слід вважати, що така компанія порушила права страхувальника.

Куди звертатись для вирішення страхового спору

Найбільш прийнятним, у таких випадках, є вирішення конфлікту безпосередньо самими сторонами шляхом проведення переговорів, досягнення взаємних компромісів або звернення до керівництва страхової компанії зі скаргою.

Крім того, відповідно до статті 35 Закону державний нагляд за страховою діяльністю на території України здійснюється з метою дотримання вимог законодавства України про страхування, ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів страхувальників. З 1 липня 2020 року функції регулятора ринку небанківських фінансових послуг, у тому числі страхових, перейняв на себе Національний банк України.

Отже, у випадку якщо страхова компанія не виконує взяті на себе зобов’язання за договором страхування, страхувальник маєте право звернутися до Національного банку України (шляхом: заповнення онлайн-форми за посиланням https://bank.gov.ua/ua/consumer-protection/citizens-appeals; направлення звернення на адресу електронної пошти: [email protected]; здійснення дзвінка на номер контакт-центру ‒ 0 800 505 240).

Водночас, законодавством не передбачено обов’язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування. Особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика чи звернутися безпосередньо до суду (постанова Великої палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15).