назад

Виправдувальний вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 27.03.2014

Виправдувальний вирок

Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 27.03.2014
по справі щодо обвинувачення громадянина України за ч.2 ст.307 ККУ

(злочин у сфері обігу наркотичних засобів)

Короткий опис справи:

Кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_1, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого 17 жовтня 2012 року Чорнобаївським районним судом за ч.3 ст.185 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком на 1 рік, у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Органом досудового розслідування, ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він, 12.07.2013 року, знаходячись в с.Кліщинці, Чорнобаївського району на території нежилого домоволодіння, зірвав листя та верхівкові частини з 10 дикоростучих рослин коноплі, незаконно придбавши їх таким чином, після чого незаконно зберігаючи їх при собі, близько 17 год. 30 хв. переніс до території насосної станції в с.Кліщинці, Чорнобаївського району, Черкаської області, де умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, незаконно збув ОСОБА_3 за грошові кошти в сумі 100 грн. 00 коп. частину раніше незаконно придбаної ним речовини рослинного походження загальною масою 1,5 г., яка являється особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено – канабіс.

Він же, 12.07.2013 року близько 18 год. 00 хв. , знаходячись на території насосної станції в с. Кліщинці, Чорнобаївського району, Черкаської області, умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, під час проведення працівниками міліції контрольованої та оперативної закупки наркотичних засобів, незаконно збув ОСОБА_4 за грошові кошти в сумі 200 грн. 00 коп. частину раніше незаконно придбаної ним 12.07.2013 року на території нежилого домоволодіння в с. Кліщинці, Чорнобаївського району речовини рослинного походження, загальною масою у перерахунку на висушену речовину – 2,60 грам, яка згідно висновку хімічної експертизи № 2/1058 від 16.07.2013 року являється особливо небезпечним наркотичним засобом – канабіс.

Він же, 12.07.2013 року близько 18 год. 00 хв., знаходячись на території насосної станції в с. Кліщинці, Чорнобаївського району, Черкаської області, умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, зберігав при собі з метою подальшого збуту частину раніше незаконно придбаної ним 12.07.2013 року на території нежилого домоволодіння в с. Кліщинці, Чорнобаївського району речовини рослинного походження, загальною масою у перерахунку на висушену речовину – 49,50 грам, яка згідно висновку хімічної експертизи № 2/1059 від 16.07.2013 року являється особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено – канабіс, коли під час проведення працівниками міліції його обшуку він був виявлений і вилучений до Чорнобаївського РВ УМВС України в Черкаській області.

Дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст.307 КК України, як незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут особливо небезпечних наркотичних засобів.

Допитом обвинуваченого, свідків та перевіркою матеріалів кримінального провадження судом встановлено, що докази незаконного збуту обвинуваченим ОСОБА_1 наркотичних засобів, які були покладені органами досудового розслідування в основу його обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України і на які посилається сторона обвинувачення, були одержані з порушенням як вимог кримінально-процесуального закону так і практики Європейського суду з прав людини, а тому є недопустимими.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України не визнав.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй.

Згідно статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. При цьому неприпустимо покладати на підсудного доведення своєї невинуватості. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь останньої. Визнання особи винуватою у вчинені злочину може мати місце лише за доведеності її вини. Обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а також доказах, одержаних незаконним шляхом.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та практика Європейського суду з прав людини відповідно до ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», застосовується при розгляді справ як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (параграф 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 9 червня 1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а саме: на свободу, особисту недоторканність, на повагу до приватного і сімейного життя, таємницю кореспонденції, на недоторканність житла (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.

Конвенцією не заборонено використовувати на стадії попереднього розслідування такі джерела, як анонімні інформатори, якщо це виправдано характером злочину. Однак використання надалі таких джерел інформації судом для обґрунтування обвинувального вироку буде правомірним тільки в тому разі, коли є належні й достатні гарантії недопущення зловживань, зокрема коли встановлена чітка та прозора процедура надання дозволу на застосування таких оперативно-розшукових заходів, їх здійснення та контролю за цими діями (рішення від 26 жовтня 2006 року у справі «Худобін проти Росії», рішення від 6 вересня 1978 року у справі «Клаас та інші проти Німеччини»). Хоча зростання рівня організованої злочинності й потребує адекватного реагування, право на справедливий судовий розгляд справи, зокрема на належне здійснення правосуддя, поширюється на всіх осіб незалежно від тяжкості вчинених ними злочинів. Гарантування права на справедливе здійснення правосуддя є однією з правових основ демократичного суспільства; ігнорування цього права не може виправдати поставлену мету (рішення від 17 січня 1970 року у справі «Делькур проти Бельгії»).

З урахуванням встановлених при судовому розгляді фактичних обставин справи, суд прийшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, стороною обвинувачення не доведена, а обвинувачений ОСОБА_1 підлягає виправданню.

Вироком Чорнобаївського районного суду Черкаської обласі від 27.03.2014 ОСОБА_1 визнана невинуватою і виправдана у зв’язку з недоведеністю його вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 ККУ.