назад

Виправдувальний вирок на Рівненщині: суд визнав чоловіка невинуватим та скасував арешт, накладений на його майно

Ще влітку 2017 року Анатолія (ім’я змінено) звинуватили у незаконному збуті наркотиків (метамфетаміну). Через п’ять місяців, вже 2018 року, чоловіку інкримінували факт повторного збуту наркотичної речовини. Вказані дії кваліфіковано як ч.1 ст. 307 КК України та ч.2 ст. 307 КК України. За незаконний збут наркотиків чоловіку загрожувало  позбавлення волі на строк від 4 до 10 років. Захищати Анатолія у суді Регіональним центром з надання БВПД у Рівненській області доручено адвокату Людмилі Крестинській.

Свідок у справі Олександр (ім’я змінено) стверджував, що з обвинуваченим його познайомили знайомі. Тоді від Анатолія він отримав пропозицію придбати в нього наркотики. Олександр ж вирішив повідомити про це поліцію і правоохоронці запропонували йому провести оперативну закупку.

Попри зібрані слідством докази вини Анатолія адвокат Людмила Крестинська наполягала на їх недопустимості. Адже, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 20.10.2011 р., визнаватись допустимими і використовуватися  як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухваленні законного і справедливого рішення у справі.

Людмила Крестинська апелювала до того, що дослідження витягу з ЄРДР показало, що кримінальне провадження було розпочате за анонімною заявою з невідомими анкетними даними, без інформації, де, коли і ким відбувся збут наркотиків.

Виходячи з комплексного аналізу вище вказаних правових норм, суд прийшов до висновку, що анонімна заява не могла бути підставою для реєстрації кримінального провадження. Кримінальне провадження було відкрито без достатньої правової підстави, визначеної законом. А отже – і докази в такому провадженні не можуть бути допустимими.

Другий епізод «повторної закупки» відбувся за участі того ж свідка Олександра вже через 5 місяців.

І тут , адвокат Людмила Крестинська звернула увагу суду на те, що повторна закупка була здійснена до внесення відомостей в ЄРДР, що суперечить ч.3 ст.214 КПК України.

Разом з тим, при повторній закупці свідок Олександр сам телефонував обвинуваченому Анатолію і просив продати йому наркотики. А, відповідно до ч.3 ст. 271 КПК України, під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати , підбурювати особу на вчинення злочину , з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин ,який вона би не вчинила ,якби слідчий йому не сприяв , або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством , погрозами, шантажем. Таким чином, суд дійшов висновку, що дії свідка Олександра є провокативними щодо обвинуваченого Анатолія.

Сам обвинувачений своєї вини не визнавав і заявив, що наркотики легендованій особі не продавав.

Крім того, по обох епізодах був  відсутній належний контроль за закупівельником з моменту видачі йому грошових коштів до моменту купівлі речовини, а також – з моменту купівлі речовини до моменту передачі її правоохоронним органам в присутності понятих.

Зрештою, вивчивши всі докази обвинувачення та аргументи адвоката, щодо їх недопустимості, суд дійшов висновку, що Анатолій є невинуватим у незаконному збуті наркотиків, а арешт на його нерухоме майно повинен бути скасований.